Кожній мамі сина ці слова будуть близькими.
«Мамо, ти готуєш краще всіх на світі! — засипав компліментами мій 5-річний сон після смачного обіду. — Я подарую тобі коштовний браслет, коли виросту!».
На моєму лиці з’явилася посмішка. Я обняла сина. Артур також усміхнувся і продовжив мріяти про те, що він ще зробить для мене.
«Мамо, у тебе буде своя машина і великий будинок. Ти будеш квіточки біля нього садити. Хай тільки я підросту і піду на роботу. І я все для тебе зроблю!».
Я запам’ятала цей момент. Він зберігся у моїй голові там, де й інші найщасливіші події. Я хотіла залишити на згадку ці емоції назавжди.
Для мого синочка я найкраща людина в світі. Він думає, що мені все під силу і навіть не підозрює, що може колись жити без мами. Але він виросте і я перестану бути в центрі його світу. Звичайно, що зараз він цього не розуміє. Але ж я знаю, що це неминуче…
Прийде час і він більше не буде всюди за мною ходити. Він виросте, стане самостійним і захоче особистий простір. Я більше не буду йому такою потрібною.
Потім він зустріне дівчину. Закохається. І тепер вона займе центральне місце у його житті.
Потім він захоче, щоб я залишалася в стороні. У нього тепер буде своя сім’я.
Зараз я намагаюся ловити кожен момент, проведений з моїм любим синочком. Я хочу на довго запам’ятати його дитячий голос, який лунав з вуст і промовляв:
«Мамо, я тебе так люблю. Я ніколи не хочу розлучатися»..
Звичайно, це неможливо. Тому треба цінувати кожен день його дитинства.
Я так радію кожній листівці, яку він для мене зробив. Кожна квіточка з саду і намальований малюнок викликають в мене позитивні емоції.
Я втішаюся від наших ніжних обіймів. Вони такі теплі і щирі.
Я не стримую сміху і весело танцюю разом із ним..
Я готую його улюблене печиво і саджу дерева на задньому дворі.
Я — його найкращий друг, тому завжди уважно слухаю усі його історії.
Я так радію кожному поцілунку, поки він не почав соромитися цілувати маму, бо що хлопці скажуть.
Я пригортаю його до себе і заспокоюю кожного разу, коли він цього потребує.
Колись моя роль у його житті зміниться. Я більше не буду на першому місці. І я з розумінням до цього поставлюся. Обіцяю, що не буду ревнувати. Тому саме зараз я намагаюся цінувати кожен його дотик і ніжний поцілунок. Я насолоджуюся кожною посмішкою і щирим сміхом.
Так хочеться запам’ятати усі найкращі моменти, пов’язані з ним до того часу, як я перестану бути центром його Всесвіту.
А який ваш досвід у вихованні сина?
Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!
