– Коли вже ти її дітей в дитячий будинок відправиш?

Час прочитання: 2 хвилин(и)

На той момент, я з Іваном була у шлюбі вже 14 років. Жили ми дуже добре й виховували свою одинадцятирічну доньку Настю. За всі ці роки ми навіть не сварилися. Все складалося доволі добре і я вірила, що цей шлюб назавжди…

А ось у сестри моєї, Марини, все складалося не так добре. Вона дуже довго не могла вийти заміж, а потім познайомилася з вдівцем Олегом. У нього вже було двоє дітей й Марина прийняла їх як рідних. Згодом вони одружилися й жили всі разом, але щастя тривало недовго. Через 3 роки після весілля Олег загинув.

Марина не покинула дітей й продовжувала їх виховувати. Попри те, що ніхто її не підтримував, я завжди намагалася їй допомагати й вважала, що вона вчинила правильно, адже вони вже для неї як рідні!

І ось, Марина сильно захворіла. Її забрали до лікарні, а дітей я вирішила забрати до себе. Іван цьому звичайно не зрадів, але діватись було нікуди. Він звичайно молився, аби Маринка одужала, але цього не сталося. Серце не витримало, особливо після того, як мій Іван сказав:

– Коли вже ти її дітей в дитячий будинок відправиш?

Я особливо не думала, про долю цих дітей, тому що сподівалася на одужання сестри, а зараз просто не знала що робити. Не хотілося мені віддавати дітей у дитячий будинок і я почала говорити про це з чоловіком.

— Іване, залишмо їх у нас. Вони ж такі домашні, спокійні. Їх там просто з’їдять!

— Ні, залишати ми їх не будемо. Я чужі роти годувати не збираюся. А якщо залишиш, то я від тебе піду!

Я довго не могла наважитися на це, а потім все ж вирішила, що у шлюбі я вже побула, а своїх племінників, хоч і нерідних, у дитячий будинок не віддам. Іван, коли про це дізнався, миттю зібрав речі та пішов від мене. Вже за місяць мені прийшла повістка до суду на розлучення. До цього часу я вже встигла оформити опіку. Про свій вибір я не жалкую, а Івана вважаю справжнім боягузом, який просто кинув свою жінку, коли в житті виникли реальні труднощі.

Через 4 роки я познайомилася з Миколою. Він вже 3 роки як розлучений. Ми з ним почали зустрічатися і його не зупиняло навіть те, що у мене троє дітей, до того ж двоє нерідні. Коли чоловік дійсно кохає жінку, він буде приймати навіть її дітей!

Ви б наважилися розірвати шлюб та забрати цих дітей?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector