«Коли твій татко почне гроші заробляти, тоді і ти їстимеш мR...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

— Що дивишся? — Галя доїдала сардельку і сердито сказала до сина. — Дякую за макарони, а щось краще отримаєш, коли твій тато почне більше заробляти.

Петрик опустив очі. Йому так хотілося з’їсти ту сардельку. Тітка Галя годує його макаронами тричі на день відколи батько поїхав.

— Я варю каструлю макаронів, а ти можеш їх з’їсти за раз, а можеш розтягнути на увесь день.

Відкривати холодильник чи гріти макарони хлопець не мав права.

— Я не буду годувати нероб. От коли тато гроші заробить, тоді їстимеш щось краще.

Малий допомагав тітці у всьому. Він дуже хотів, щоб жінка до нього краще ставилася. Для своєї мами він був найкращим помічником, а тітці догодити не міг.

Він мріяв про те, щоб знову бути поруч з мамою. Коли вона відправила його з татом до тітки, а сама залишилася з його сестрою, то хлопець тримав на неї образу. Та зараз від неї й сліду не залишилося. Усе, що він бажає — це опинитися у її теплих обіймах і скоштувати фірмового борщу.

Петрик одного разу не витримав знущань тітки Галі. Він вирішив, що потрібно повернутися додому. Хлопець взяв в дорогу макарони і вирушив у тому напрямку, звідки вони приїхали. Він все продумав: за день він уже буде вдома, адже сюди вони їхали пів дня на машині.

Увесь район розшукував хлопця. Тітка Галя не бачила, коли він пішов, куди і як виглядав. Лише, коли прийшов час спати, вона помітила, що ліжко Петрика досі застелене.

— Макаронів немає, значить о шостій ранку був ще вдома, — це вся інформація, якою володіла жінка.

До його батька ледве додзвонилися. Він не міг пояснити, чому його власний син, який після розлучення мав з ним жити, мешкав у чужої жінки, яка не була їхньою родичкою.

— За ним там доглядають! Що вам ще треба? — агресивно реагував чоловік. — У мене немає часу, тому просто подзвоніть, коли знайдете його.

Мати Петрика дуже переживала. Вона зробила все можливе, щоб добровольці і представники громадських організацій допомогли шукати її сина.

Через три дні Петрика знайшли посеред лісу. Він був виснажений і голодний. Хлопець заблукав, бо вирішив, що знайде коротший шлях. Невідомо як би ця історія закінчилася, якби вівчарка місцевого лісника не привела його до дитини.

— Мій чоловік забрав сина, коли я сказала, що хочу розлучитися, — ділилася жінки з журналістами. — Я намагалася переконати в суді, що діти мають залишитися зі мною. Розповідала, що моєму чоловіку на них байдуже. Та із законом не посперечаєшся. Донька залишилася жити зі мною, а син з чоловіком. Я точно знаю, що він це робив мені на зло. Коли отримав те, що хотів, то малого  залишив на чужу жінку. Я намагалася щось зробити, але нічого не вийшло. Зараз знову подаю скаргу на рішення суду, але переживаю, що і цього разу все закінчиться провалом.

Побачимо, як буде. Але хлопчика дуже шкода.

А що ви думаєте з цього приводу?

 

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector