Коли чоловік став на сторону своєї мами, а не на мою, я подала на ро...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Я познайомилася з Мариною Петрівною ще до весілля з Павлом. Спочатку у нас були досить нейтральні та адекватні відносини. Вона мені здавалася дуже щирою та добродушною жінкою, ми з нею час від часу зідзвонювалися і довго розмовляли на різноманітні теми. Якщо чесно, я думала, що мені пощастило зі свекрухою.

Після весілля було досить все непогано, але вже через декілька місяців з’явилися перші дзвіночки, коли ми почали робити ремонт в квартирі бабусі чоловіка. Свекруха дозволила нам проживати там.

Але згодом заявила, що оскільки квартира належить їй, то робити ми повинні все виключно так, як вона цього хоче. Скажу вам чесно, у неї був жахливий смак…

Звичайно, що мене це не влаштовувало, я намагалася неодноразово поговорити з чоловіком, але він навіть не підтримав мене, сказав, що мама точно нічого нам поганого не порадить і ми повинні дослухатися до її думки.

Одразу після того, як ми почали жити в цій квартирі, Марина Петрівна почала навідуватися до нас тоді, коли їй тільки заманеться. Я намагалася абстрагуватися від цього і просто мовчати. Просила чоловіка, щоб він поговорив з мамою. А він лише хитав головою і казав, що вона його мати і він не має права критикувати її поведінку.

Я впевнена, що у подібній ситуації позиція та думка чоловіка вкрай важливі. Я розумію, що йому важко розриватися між двома жінками, але потрібно розставляти правильно пріорітети.

Через два роки на світ з’явилася наша перша дитина. Марина Петрівна як і раніше приходила до нас, але не для того, щоб допомогти, а лише почитати мені моралі, що я все роблю не так.

Як тільки синочку виповнився рочок, Марина Петрівна сказала мені, що я засиділася в декреті і мені пора виходити на роботу. Розпорядилася, що з онуком буде сидіти моя мама, і не важливо, що вона ще навіть не на пенсії, на відміну від свекрухи.

Найбільше мене ображало те, що Павло беззаперечно погоджувався зі своєю мамою. У них звідкись взялася цікава думка про те, що раз ми живемо в квартирі свекрухи, то сидіти з онуком буде моя мама.

Я більше не хотіла цього терпіти. Подала на розлучення. Павло декілька разів щось намагався зробити сам, навіть пробував помиритися, але того, що я від нього хотіла, так і не почула і не побачила. Я вважаю, що немає сенсу зберігати сім’ю, де всім парадом хоче заправляти свекруха. Моєму чоловіку ніколи не вдасться стати головою сім’ї. Мені дуже шкода, але так буде краще всім.

А що ви скажете з цього приводу? Чи правильно вчинила жінка?

 

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: