Кілька років тому я з маленькою дитиною переїхала до Києва. Сімейне ...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Злість, агресії й постійні образи мене дуже непогано загартували. Я мала стільки сил, що зараз і не віриться. Працювала, як ненормальна. З самого ранку втікала з дому, щоб вигуляти чужого собаку, вдень була бухгалтеркою, на вихідних мила квартири після гулянок і тягла додому папери з роботи. Все встигала, хапала будь-який заробіток.

Я чудовий бухгалтер, мене люблять і цінують на роботі, маю високу зарплатню і багато років працюю в одному офісі. Малий уже давно ходить в школу, крутий з нього чувак буде. Квартира майже виплачена, машина вже повністю своя, недешева. Життя склалось, а от з чоловіком — ні.

Мені 32. Я добре за собою доглядаю, маю привабливу фігуру, відвідую регулярно басейн і спортзал, чоловікам я цікава. На роботі всі гідні претенденти, але одружені, заручені, зайняті, одним словом. Я найактивніша у знайомствах просто усюди: магазини, спортзали, вулиця, соцмережі… Я комунікабельна і можу з усіма про щось поговорити. Але мені трапляються чомусь лише 2 види чоловіків — розлучені з дружиною, яка все з них витягує, або незрозумілі хлопці з орендованими квартирами, друзями і постійними натяки, щоб переїхати до мене.

Бувають місцеві й адекватні чоловіки, зі своїм житлом, але їхній заробіток — 5 тисяч. Працюють десь менеджерами і не прагнуть до вищого. В них не те, що амбіцій нема чи сил і можливостей, у них навіть бажання нема. І кажуть ще, що я дуже вимоглива.

За 3 роки останні я мала близько 10 спроб створити сім’ю, але всі чоловіки із тих трьох видів. Їм по 30-40, живуть від з/п до з/п, нічого не бачили й їхнє життя — це дім і робота. Я не шукаю багатого, щоб бути його утриманкою, але в нас з сином двічі на рік відпочинок на морі, я мрію про дачу, нову машину… Я маю цілі. І не хочу мати чоловіка із зарплатою в 5 тисяч.

Я не можу забути те, як працювала цілодобово, щоб стати тим, ким є зараз. Тепер я просто не сприймаю лінивих людей, ще й в віці 30-40 років. Куди ми будемо з ним їздити? За що? Моїм коштом? Одягати його і взувати? Фу! Нормальних бачу лише на роботі. Всі зайняті.

Що б ви робили на місці авторки?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector