Інші бабусі онуків на моря возять щороку, подарунки дарують, а наша...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

У нас з чоловіком є кредит, тому на житті доводиться економити. Натомість у моєї свекрухи все дуже добре. Раніше вона купила собі три квартири на гроші, вилучені з продажу батьківської нерухомості. В одній жінка живе сама, а дві інші здає в оренду. Тож гроші у неї є.

Я нічого не маю проти. Сина вона виховала, а мені особисто нічого не винна. Та її ставлення до онука мене дивує більше всього.

У нас бували складні періоди, коли доводилося просити в свекрухи гроші на лікування сина. Та бабуся ніколи не допомагала. Павлику зараз 5 років і від народження він часто хворіє.

У нього багато проблем. Синові важко дається навчання, він не хоче говорити і не може довго концентрувати свою увагу на чомусь одному. З Павликом зараз сиджу я. Він не ходить у садочок, а вся підготовка до школи на мені. Я застосовую різні методи і намагаюся з ним і читати, і малювати, і з картками займатися.

Ще коли Павлик був маленьким, лікар радив віддати його на масаж. У поліклініці черга на безкоштовні процедури довга. На масаж потрібно було чекати пів року, але якщо заплатити, то проблем немає. Я звернулася до свекрухи по матеріальну допомогу.

Жінка одразу сказала, що непотрібно витрачати такі гроші на ті масажі. Порекомендувала мені подивитися відео в інтернеті і робити все самій. Зрештою, колись ніхто ні про які масажі не чув і не знав, а діти якось повиростали.

Ще один аргумент свекрухи — лікар сказав, що у поліклініці потрібно робити, значить чекайте. Я ж кажу, що черга на пів року! Натомість бабусі відказала, що якби дійсно масаж був такий потрібний, то б зробили без черги.

І з логопедом та ж історія. Свекруха сказала, що достатньо тиждень перед школою позайматися, бо у її подруги онук взагалі до школи не говорив, а зараз професором став і це все без логопеда.

Нам порадили толкового спеціаліста, але ціни кусаються. Від бабусі допомоги для онука годі й чекати, тому нам довелося обрати дешевшого фахівця. Та ось пройшов рік і нічого не змінилося. Зараз я жалію і думаю, що варто було знайти гроші на хорошого логопеда.

А ще я завжди хотіла, щоб мій син побачив море. Така поїздка добре б вплинула на його здоров’я. Я намагалася сказати про це свекрусі, але вона нічого навіть чути не хоче. Жінка сама лиш в тридцять вперше поїхала на море, а мого чоловіка відправляла лише в приміські табори влітку. Звичайно. що вона нам нічого не винна. Та ми з чоловіком в такому фінансовому становищі, що моря нам ще років з 5-7 не бачити.

От інші бабусі роблять все для своїх онуків, а наша навіть цукерку для Павлика не принесе, хоча гроші у неї є. Сама живе скромно, одяг новий не купує, м’яса не їсть, а гроші лише відкладає. А навіщо? Я цього зрозуміти не можу.

А що ви думаєте про цю ситуацію? Чи права жінка?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector