Гірка доля матері та жінки-заробітчанки

Час прочитання: 3 хвилин(и)

У Оксани двоє прекрасних донечок, які хочуть завжди гарно виглядати та не мати гірші речі, ніж у їхніх подружок. Тому жінка вирішила, що зробить усе для того, аби її діти мали усе, що хочуть.

Зібрала речі, позичила гроші в сусідки на оформлення документів та полетіла за кордон шукати хорошої долі.

Обрала роботу в Італії. Там вона спочатку доглядала дуже стареньку бабусю, яка була паралізованою, а після її смерті влаштувалася прибиральницею у заможної родини, де жило 10 осіб.

Оксана постійно працювала і боялася, що може втратити свою роботу, тому навіть на похорон до рідної мами не поїхала.

Щомісяця жінка передавала гроші для доньок і посилки з хорошою дорогою їжею.

Чоловік за гроші, які брав від Оксани побудував великий будинок із розкішним ремонтом та меблями, а доньки навчалися у престижних університетах.

Оксана ще хотіла заробити тільки на нове авто і відразу назбирати грошей на весілля для доньок. А ще й подумала, що доньки не мають свого житла, тому на квартири для обох доньок теж хочеться заробити.

Жінка постійно працювала, брала для себе всілякі підробітки, аби скоріше втілити мрію в реальність.

Погодилася на роботу мийника вікон і ось тут чекала на неї біда.

Оксана випала з п’ятого поверху, коли мила вікна і зламала хребта.

Вона цілий місяць пролежала і лікарні і навіть не могла поворухнутися і після лікування.

Роботодавці вирішили оплатити лікування та переліт Оксани в Україну.

Чоловік Микола зустрів її в аеропорті на новенькій автівці, але навіть не проявив до неї жодної ознаки своїх почуттів. Доньки теж не захотіли побачитися з матір’ю.

-Миколо, а покажи мені наших доньок. Я не бачила їх 10 років.

-Ось фото, ми тут відпочиваємо в Єгипті.

-Які вони у нас дорослі та вродливі! — витираючи сльози промовила Оксана.

Коли вони приїхали у будинок, доньки не хотіли підходити до мами, аби її поцілувати та обійняти.

До нового будинку Оксану так і не провели, а завезли на візочку на літню кухню.

-Тут тобі буде краще, бо вікна на дорогу виходять. Будеш дивитися на людей. — сказав Микола.

Час від часу він заходив до дружини, аби дати їжі, або води. Дві доньки постійно казали, що не мають часу, тому теж не провідували матір.

Сусідка, а в минулому подруга дитинства Оксани доглядала за нею.

Микола перед Великоднем зайшов до своєї дружини і сказав:

-Мабуть, тобі буде значно зручніше далі жити у геріатричному пансіонаті. Я вже все дізнався. Там  є лікарі, медсестри, які доглядатимуть за тобою. Я платитиму і тобі так буде краще.

Оксана почала тихенько плакати, не промовивши ні слова.

Минуло декілька днів і Оксана зустрічала Воскресіння Господнє у пансіонаті для людей похилого віку.

Усі були здивовані, адже Оксані всього 47 років, а її завезли сюди, де бабусі та дідусі залишилися без дітей, які могли б за ними доглядати.

Якось Микола зателефонував сам:

-Мені потрібно взяти розлучення з тобою, бо я тебе не кохаю. Маю іншу жінку.

-Як? Житимеш у моєму домі і возитимеш її на моєму авто? Коли я гроші присилала, то ти кохав мене так? — сказала Оксана.

Після цього Микола більше ніколи не телефонував.

Доньок навіть не було на горизонті, а односельчани, які провідували Оксану постійно розповідали про те, що її рідні ні слова не згадують про свою маму та дружину.

Оксані було дуже боляче, бо в гонитві за щасливим життям вона отримала все окрім щастя.

Та все одно, жінка не тримала зла на своїх рідних. У всьому вона винила лише себе.

Він переживань Оксана померла, а на її похорон ніхто з рідних не прийшов.

Ось таке воно життя.

А як ви вважаєте: Оксана винна у даній ситуації?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: