Дружина знайшла собі кращу партію і пішла від чоловіка, прихопивши в...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Минулого року я зі своїми подругами поїхала відпочивати. Нам було по 19 років.

На території окрім нас був ще й охоронець, який слідкував за чистотою території. На вигляд йому було приблизно 50 років, але був він дуже красивий, мабуть, у молодості мав чимало прихильниць.

Нам він люб’язно допомагав: то води принесе, то зремонтує душ. Одним словом дуже хороший чоловік, тому ми з ним  і подружилися, а одного разу він нам розповів свою життєву історію.

У молодості він літав, тобто був військовим льотчиком.

Якось, вони з хлопцями пішли на прогулянку і зустріли там компанію, от саме в ній Олександр (так звати нашого нового друга) пообіцяв одній дівчині одружитися з нею і це почули всі, але ж сам він просто пожартував.

Зранку всі нагадали йому про його слова, тому не було куди вже дітися. Військовий сказав — військовий має зробити.

Він знав, що взагалі не любить своєї майбутньої дружини, а вона, дружина була все ж закоханою. Тому, весілля відбулося.

Після того, як він закінчив свою службу, переїхали вони на Чернігівщину, бо тут батьківщина дружини.

Олександр захотів вже дітей, але все ніяк не вдавалося, а потім він дізнався, що його жінка мала не надто гарне минуле у своєму містечку.

Вирішили усиновити маленького хлопчика, але найбільше на цьому наполягала жінка.

Отримані гроші за службу вирішили витратити на житло та одяг для дитини і жінки, та чомусь дружина наполягала на тому, що будинок має бути оформлений саме на неї, бо ніби я держ. службовець і так буде краще.

Минув рік, а жінка почала не ночувати вдома. Говорили, що вона має роман з місцевим бізнесменом.

Зникла була на місяць, так і не повернулася. Залишився він з Русланчиком жити лише удвох, а потім і закохався.

Нова жінка мала двох діток, але це не заважало. З часом вони народили донечку, спільну.

Олександр був дуже щасливий, але любив він і всиновлених дітей.

Прожили вони у щасті не надто довго. На жаль, у жінки знайшли смертельну хворобу ще й у важкій формі. Залишився чоловік вдівцем.

Найбільше нас вразило те, що він посміхався, коли розповідав про свою першу дружину і пустив скупу сльозу, коли думав про свою другу жінку, яка померла.

Тепер, Руслан вже дорослий хлопець, має свою сім’ю, а на весілля матір кликати не хотів, бо справжньою мамою вважає ту, яка бідолахою померла від хвороби.

Його рідний донечці тоді було всього 9 років, а діткам другої жінки 11 і 13 років. Уявіть, як це одному чоловікові виховувати трьох діток такого віку, коли ще й не зовсім молодий.

Та він не скаржився на життя. Навпаки, казав, що щасливий і пишається дітьми.

Так ось, думаю над тим, яке воно щастя. Для кожного своє і ще й воно не буває сталим, постійно змінюється.

А що для вас є щастям?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector