«До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх» – мудра притча про в...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

По тернистій дорозі якось йшов чоловік із собакою. Дорога була дуже довга, чоловік втомився та й собака теж. Раптом за декілька метрів від себе вони помітили оазис! Величезні ворота, а за огорожею лунала музика, цвіли квіти, протікала річка, все що потрібно було для відпочинку.

– Що це за місце? – запитав мандрівник у воротаря.

– Це рай, ти помер, тепер твоя душа може по-справжньому відпочити від клопотів й тривог.

– Чи є там вода?

– Скільки хочеш: джерела, фонтани, річки, озера.

– А чи можна буде щось поїсти?

– Все що забажаєш.

– Але зі мною ще мій вірний друг — собака.

– Шкодую, але собаку ми не можемо пустити.

І мандрівник пішов далі. Через пару годин мандрівник прийшов під ворота ферми, де теж сидів сторож.

– Я дуже хочу пити, – сказав мандрівник

– Заходь, у моєму дворі ти знайдеш колодязь.

– А чи зможе попити моя собака?

– Біля колодязя побачиш миску, наллєш йому туди води.

– А поїсти я зможу у вас?

– Звичайно, я якраз приготував вечерю.

– А собака може теж щось поїсти?

– Дам їй кістку.

– А куди я взагалі потрапив?

– Це рай.

– Проте сторож неподалік вас сказав, що у них теж рай!

– Він збрехав тобі, там — пекло!

– Чому ви у раю терпите таке?

– Це важливо для нас! До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх друзів.

А вам сподобалась притча? Чи була вона повчальною для вас?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector