Чому, власне, я повинна виправдовуватися? Я хочу вийти на роботу

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Нещодавно мені виповнилося 65 років, у мене є прекрасний син, невістка, внук, яких я дуже сильно люблю. Діти проживають окремо від мене, але досить недалеко. Я завжди стараюся їм допомагати. Все своє життя я пропрацювала медсестрою в поліклініці. Коли настав час, я вийшла на заслужений відпочинок, але побути пенсіонеркою вдалося лише один рік.

Оскільки в поліклініці була катастрофічна нестача кадрів, мене попросили повернутися на роботу. Пенсія у мене була дуже скромна на життя часто не вистачало грошей. Я дуже зраділа можливості знову працювати, адже робота мені приносила неабияке задоволення.

Коли мої діти дізналися про те, що я хочу знову працювати, вони почали всіляко відмовляти, мовляв, у тебе є онук, тепер пора присвятити час виключно йому. Невістка одразу вийшла на роботу, як тільки я стала пенсіонеркою. Поки я була вдома, бавила онука.

Мене дуже засмутила реакція моїх дітей. Вони тепер взагалі не хочуть говорити зі мною. Відмовляли мене, щоб я не виходила на роботу, оскільки там платять копійки. Але мені точно не завадять ці копійки. Онука в садочок вони не хочуть віддавати, хоч йому виповнилося вже три роки. Чесно вам скажу, я не хочу поки що перетворюватися з бабусі в няньку.

Я не є стара, щоб ставити на своєму життя величезний хрест і жертвувати заради когось. Я ніколи не відмовлялася з ним сидіти, але тільки тоді, коли у мене є можливість. Я дуже хочу вийти на роботу і пожити ще трішки для себе. Звичайно, що я не хочу ображати своїх дітей, але маю право вибору.

Я була здивована і не очікувала від своїх рідних такої реакції. Вони ж народжували дітей для себе, а не для мене. своїх дітей я вже давно поставила на ноги та виростила. Я можу пожити для себе? І самотужки приймати рішення?

Що мені робити в даній ситуації? Допомагати дітям, чи виходити на роботу? Я вже у всьому заплуталася. Знаю, що якщо вийду на роботу, то точно зіпсую хороші відносини з дітьми. Залишуся сидіти кожного дня з онуком — не буду заробляти.

Коли я стала мамою, то мені взагалі ніхто не допомагав. Син пішов в садочок ще в два роки. Бабусі не мали змоги сидіти з онуками, нам з чоловіком доводилося все робити самотужки. А онука не хочуть навіть в три роки віддавати в дитячий садочок. Постійно натякали, що онук дуже за мною скучає. Намагаються викликати у мене постійне почуття провини.

Тепер у нас з невісткою розпочалися постійні скандали. Ми й до того не надто добре ладили. А після того, як я сказала, що виходжу на роботу, взагалі несамовито розсердилася на мене.

Вчора я вирішила зателефонувати своєму сину і дізнатися, як у них справи. Він коротко відповів, що все дуже погано, оскільки дитину немає на кого залишити, тому що я не хочу спокійно сидіти на пенсії.

Я розумію, що невістка налаштувала мого сина проти мене. Але чому я повинна взагалі якось виправдовуватися? Так, я хочу вийти на роботу! Моя зарплата точно зайвою не буде. Але що мені робити з дітьми?

А що б ви порадили жінці?

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: