Чому Бог зводить нас з людьми, а потім відпускає їх

Час прочитання: 3 хвилин(и)

Часто думаю про те, що Бог дарує на певному етапі життя — людей, які мають нас чогось навчити, а потім піти від нас.

Хіба у вас не бувало такого: щось відчуваєш до людини, а що це є — не знаєте, важко дати відповідь. Буває і така, що поруч з певними людьми у середині щось вмикається і починає калатати серце, а з іншими все по-іншому. Здається, що Бог дарує на певному етапі життя — людей, які мають нас чогось навчити, а потім піти від нас. Це такі люди, які просто необхідні саме тоді.

Вважаю, що завжди знайдеться причина познайомитися з тими людьми. Якщо згадати минуле та проаналізувати всіх людей, що були у моєму житті, то немає жодної особи, яка б не зачепила чимось, тобто не залишила по собі якийсь урок, навичку, або відчуттів.

Але найунікальніше те, що люди, які чогось навчили та змусили відчути, майже всі, розчинилися у часі. Вони у певний момент відійшли та пішли своєю дорогою, навіть не дають знати про себе. Мабуть, така місія у них.

Чомусь, впевнена, що саме Бог все так підлаштовує і ми отримуємо тих людей, які просто необхідні у певний момент. У тому і ще одна перевага віри, бо завжди знаєш, що буде все добре і зустрінеш того, хто дійсно потрібен, хто допоможе відкрити очі на певну подію, ситуацію. Не дарма кажуть: випадковості — не випадкові.

А буває і таке, що людей, які мають тимчасову місію, ми хочемо прив’язати до себе, але цього не планував Бог і він цього не хоче.

Та не можна тримати того, хто хоче піти, адже Бог все зробить так, як має бути. Він дав нам певні уроки, змусив зробити висновки, довіряйте йому і все тоді буде добре.

Та річ у тім, що нам дійсно дуже важко відпускати, бо встигаємо прив’язатися, а втрачати — завжди боляче. Людям у той момент дуже не хочеться думати про те, що все що не робиться, то до кращого.

Варто навчитися відпускати.

Зрозуміти, що люди, які для нас зараз є прекрасними та неповторними з продовженням відносин можуть перетворитися на величезний камінь у серці, ви почнете ненавидіти їх, але для чого це, коли можна просто відпустити, а на душі залишити теплий спомин.

Аби було легше — потрібно довіряти. Довіряти й вірити, що Бог краще знає хто і коли до нас має прийти, а хто покинути.

Повірте, що наші людські змоги змінити потік долі — марний, адже тоді ми ще погіршуємо долю, а отже і ситуація стає важчою.

Цілком можливо, що люди, які були тимчасовими у вашому житті є ангелами, які прийшли, аби навчити чогось, допомогти, а як тільки прийде необхідний час — покинути й перевірити нашу віру.

Відпускайте, адже, може, саме у цей момент потребує цієї людини більше, ніж ви.

Я переконана, що тільки приходить людина, яка має залишитися з нами на все життя, там і буде, адже все розписана на небі. Ми зможемо впізнати свою долю навіть із мільйонів людей, нас буде гріти лише один погляд, у нас буде безліч почуттів та емоцій, які ніколи не покинуть нашу душу.

Вірте, обов’язково вірте та довіряйте!

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector