Чоловік мені сказав: «Не дає Бог дитинку – проживемо самі, я тебе ко...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Ще в університеті я зустріла свого чоловіка. Ми познайомилися, почали зустрічатися і одружилися одразу після закінчення навчання. Батьки допомогли з житлом. Вони придбали нам однокімнатну квартиру в Києві. Пройшло десять років і ми вирішили переїхати у свій будинок. Квартиру продали, доклали суму, якої не вистачало і купити власний куточок в спокійному районі. 

Наше подружнє життя проходить в злагоді. Ми не сваримося і цінуємо один одного.

Діти — це єдине, чого нам не вистачало. Не могли ми їх дочекатися від Бога. Що ж ми тільки не робили і де тільки не були. І у священні місця їздили й до знахарок приходили. Та нічого не допомагало.

Спочатку я думала про всиновлення, а потім про сурогатне материнство. Та чоловік відрізав:

– Якщо Господь вирішив, що нам не потрібна дитина, то ми будемо самі. Я не покохаю чужу дити так, як кохаю тебе, чи так, як би полюбив свою власну. Я в цьому впевнений. Присвятимо себе нашим племінникам і будемо жити на радість один одному.

Змінити щось я не могла. Зате між нами з чоловіком мир і гармонія. Я не м\зможу отримувати радість від материнства, якщо мій чоловік не розділить зі мною цих почуттів..

Ми вирішили просто жити далі. У нашому житті було багато різноманіття, ми подорожували, працювали і облаштовували своє домашнє гніздо. Родина у нас велика: батьки, моя сестра з трьома дітьми, і два брати чоловіка, а в кожного ще по двоє дітей. Ми підтримували зв’язок з усіма.

Чи була я нещасною? Та ні, у нас все було гаразд.

Але я продовжувала молитися, щоб одного дня це сталося… Я дуже хотіла відчути на собі усі етапи материнства.

І диво сталося! Мені вже було 47. Це була найкраща новина у нашому житті.

Я вже на 6 місяці вагітності. Моє самопочуття прекрасне. Не без певних відхилень, але всі вони абсолютно нормальні. Лікар запевняє, що тонус, брак заліза та інше — це проблеми, з якими стикають й молоді жінки. Тому ми спокійні. Ми довіряємо лікарям і насолоджуємося цим періодом.

Та рідня нас не підтримала. Більшість негативно відреагували на цю новину. Кажуть, що ми вже не в тому віці, щоб дітей народжувати.

Моя мама туди ж:

– Та дивись скільки у тебе племінників. Задумайся, ти не молода і про здоров’я треба дбати.Якими ви станете батьками у такому віці?

Ці слова мене дуже образили. Я їй пригадала, що її прабабуся і в 51 народжувала. І нічого страшного не сталося. Однак мати й на це знайшла свої аргументи, мовляв, тоді часи були інші, екологія не та і здоров’я міцніше.

Та я не зважаю на ці слова. Ми з чоловіком відчуваємо себе ще молодими й матеріально забезпеченими. А моя вагітність — це подарунок від Бога. Ми так чекали й так хотіли цю дитину. Зараз я найщасливіша у всьому світі.

Чи підтримуєте ви цю пару?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector