Через три роки після розлучення я раптом став батьком двох хлопчиків...

Час прочитання: 3 хвилин(и)

Минуло 3 роки після того, як я не живу зі своєю законною дружиною. Вияснилося, що я за цей час став батьком двох дітей. От і телепень, чому офіційно не розлучився?

Та доля нічого просто так не робить. Моя колишня дружина — Оля, а з нею ми жили разом прекрасних 10 років. Звісно, що у нас були спільні діти — 2 донечки.

Життя було досить нормальним: робота, діти, дім, батьки, родина. Та останній рік нашого життя, Ольга почала мені зраджувати. Тільки я дізнався про це, то відразу розпочав розбиратися.

Вона, звісно ж, звалила все на мене. Казала, що почала зраджувати, бо їй не вистачало мене, постійно. Та, як на мене, то це не виправдання.

Ну ось вона і пішла до свого коханця, а мене залишила з донечками. Мої красуні Каринка і Даринка довго питали про свою маму, але з часом забули про неї.

Допомогло і те, що мене підвищили і перевели в офіс у інше місто. Офіційно я не розлучився з Ольгою, бо якось було не до того.

Ну от і нове місто, нові люди — нове життя. Познайомився я з Настею, а вона така красива і молода… як стриматися? Так,  у неї теж було двоє дівчаток — донечок, вона була вже розведеною.

Поспілкувавшись трішки з нею, ми зрозуміли, що нам пора жити разом. На диво, наші діти стали друзями. Я з Анастасією дуже хотів мати спільну дитину і бажано — синочка, та щось у нас ніяк не виходило.

Два роки минуло з того часу, як нам не виходило завагітніти. Ясна річ, що ми засмутилися, але зрозуміли, що така доля, так має бути.

Наше життя перевернув дзвінок. Я побачив номер стаціонарного телефону, а код міста був тим, що раніше використовував я, коли телефонував своїм родичам.

– Миколо Петровичу?

– Так, слухаю Вас.

– Маємо погану новину для Вас… Ваша дружина.. Ольга.. Вона не прийшла до тями після ДТП. Обов’язково приїдьте та заберіть дітей, адже вони цілком здорові.

– Тобто? Ми з Ольгою 3 роки не живемо разом, а наші діти — зі мною.

– Тобто? У графі батьки: ваше ім’я та прізвище. Тому приїжджайте і заберіть близнюків своїх!

Моя Анастасія взагалі не могла зрозуміти, що відбувається, як і я. Почав перевіряти номер і з’ясувалося, що це номер головної лікарні… Одним словом ми почали діяти.

Дівчаток наших відвезли до мами — Насті і поїхали самі в лікарню. Подруга Ольги сказала що сталося. З’ясувалося, що Ольга місяць тому народила, а дітей везла на перевірку. На жаль, потрапила в ДТП.

А її чоловік, тобто тато дітей — покинув її відразу після пологів. Ольга померла. Діти залишилися живими. Ясна річ, що мене записали офіційним батьком дітей.

Подруга довго плакала  і казала, що допоможе зробити усе, що в її силах. Моя Настя теж плакала:

– Настю, ти чого?

– Ми ж не залишимо їх тут?

Я розумів, що моя Настя свята людина, але не знав, що настільки.

– Кого? Близнюків?

– Угу, вони ж маленькі. Та й у нас не виходить.. Можливо це доля?

– Настю, рідна, це ж діти — люди, а не іграшки!

– Любий, це ж братики твоїм дочкам, а мої все одно будуть раді, бо вони чекали на те, коли я скажу про свою вагітність.

Так, забрали ми дітей. Ольгу поховали. Тепер я батько чотирьох донечок і двох синочків! Доля ніколи нічого не робить просто так…

А як би ви вчинили на моєму місці?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector