Ще змалечку я не знав, що таке жити розкішно, адже народився у родині, де у всіх маленькі зарплати. Свого тата я й не знаю, і ніколи його не бачив.
Моя мама бажала, аби ми краще жили, тому все своє життя ми постійно переїздили з країни в країну, або з маленького міста у велике. Та все одно, життя не ставало кращим, ба навіть навпаки.
Ясна річ, я, як і всі підлітки хотів мати кишенькові гроші.. та у своєму випадку, я сам їх заробляв. Коли я закінчив 9 клас, то бабуся вирішила, що мені буде краще жити з нею і забрала до себе.
Та це не є моя рідна бабця, а скоріше — сестра моєї біологічно рідної бабусі. А що, вона жила зі своїм чоловіком удвох, проте вони не змогли мати дітей. Мене всиновили і я жив у їхній трикімнатній квартирі.
Тоді у мене з’явилися круті джинси, сорочки і футболки, адже всі свої гроші мої нові батьки витрачали на мене. Вони слідкували за моїм здоров’ям, тому і створювали для мене усі умови: правильне харчування, спортивні секції, прогулянки на свіжому повітрі.
Насправді я мав геть усе, але на заміну вони просили гарно вчитися та тішити їх своїми знаннями. Уявіть, навіть у заповіті бабуся вказала моє ім’я, як свого спадкоємця на квартиру…
Мені не хотілося підводити тих, хто зумів мене полюбити, як рідного. Не дивно, що я відразу почав дуже добре вчитися та й взагалі виділятися від інших тим, що був дуже відповідальним.
Вступив я до університету і там на мене чекали кардинальні зміни. Що ж творить те кохання з нами? Та й так закохався, що ноги підкошувалися, коли бачив її — свою одногрупницю.
Після того, як мої нові батьки дізналися про ці стосунки, то я отримав добрячих прочуханів, адже витрачав свої сили та енергію не у те річище, як казали вони мені.
Та як я можу не любити її, коли ця дівчинка абсолютно особлива? Бабуся мені всіляко забороняла виходити до моєї коханої.
Чого вона тільки не робили, а сьогодні заявила, що, мовляв, моя Ярославка зі мною зустрічається тільки тому, що мені у спадок має перейти велика квартира. Тоді я вирішив запитати у своєї дівчини, чи змогла б вона жити зі мною в гуртожитку, а не в квартирі. І знаєте що?
Мирослава гучно засміялася і відразу зрозуміла, чому бабуся була категорично проти неї.
— Дурнику, для чого мені квартира, коли я маю міцні та теплі почуття до тебе? — сказала Мирослава — головне бути разом, а де — це вже річ другорядна.
Тоді бабуся поставила мене перед фактом:
— Або я, або це дівчисько! Обирай. Якщо не я, то і майна заповітного тобі не бачити.
Знаю, що моя кохана житиме зі мною будь-де, але я кинути свою нову сім’ю я не можу, бо вони постійно стараються.
Та й йти мені нікуди, грошей я теж не маю, тому нічого орендувати не зможу.
Що робити? Порадьте, будь ласка.
Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!
