Але реакція мами й тата Ірину ощасливили! Вони обійняли дочку без за...

Час прочитання: 4 хвилин(и)

Аж до десяти років Люда чула від мами балачки про те, що її тато працює за кордоном. У нього секретна робота, тому йому не можна ні дзвонити ні приїжджати, казала. Подарунки від тата (як виявилось, від мами), були для дитини найкращими у світі. А потім все вирішила дитяча типова ситуація: сусідський малий зламав Люді самокат.

— Я все розкажу татові, коли він приїде! І тобі від нього дістанеться! — дівчинка і витирала сльози брудними ручками.

— Ага, дістанеться, — зухвало відповів хлопчина. — усі знають, що в тебе нема тата. Тільки ти, наївна, віриш у казки.

Мама заспокоювала дочку, як лиш могла. Але продовжувала обманювати: тато приїде і тому хлопчаку дістанеться! А тато в них сильний і красивий, усі Люді будуть заздрити і самокат новий матиме до того ж! Але час ішов, дівчинка все більше сумнівалась. Мама рідко відповідала на запитання про тата. Люда підростала і все більше речей у житті для неї ставали очевидними.

Після випадку з самокатом минуло 5 років. На п’ятнадцятиріччя мама розповіла дочці правду. Перша заговорила мама за готовим до приймання гостей столом. Для мами, Люди і дідуся з бабусею.

— Ти вже доросла — і маєш знати правду, — сказала мама. — Твій тато не герой і він не за кордоном. Він спокійно живе тут, у нашому місті, має дружину, а дітей… Бог не дав. Ми ходимо одними вулицями. Можливо, ти й зустрічала його колись. Ви дуже схожі…

Так дівчина дізналась, що народилась з великої любові. Але не взаємної. Мама його любила, а от він її… Як тільки дізнався про її вагітність, кудись зник. Мама ходила до бабусі, татової мами, але та її прогнала і обізвала.

Олег заблокував її телефон і вона перестала його шукати. Мала трохи самоповаги, тому думала про себе. Батькам розповіла аж тоді, коли була впевнена, що на аборт пізно. Ті місяці були довгими й важкими: постільна втома, біль у всьому тілі, проблеми з навчанням. Батьки хвилювались і хотіли відвезти в лікарню дочку, але та сказала:«Зі мною все добре, але… скоро стану матір’ю!» — і закрила обличчя руками.

Але реакція мами й тата Ірину ощасливили! Вони обійняли дочку без зайвих слів, сказавши: «Це щастя, донечко! Дитинка — це завжди щастя. І більше нічого не має значення». Тато казав, що вони подбають про все, лиш би з дитиною все було добре. Ірина була шокована. Невже вона так погано думала про своїх батьків?

Незабаром Іра перервалась на заочне навчання. Люда народилась милою і неспокійно дитинкою, повністю здорова. Часто доводила рідних до недоспаних ночей. Було важко поєднувати з навчанням, але дідусь з бабусею постійно бавили дитинку. Інколи брали відпустки своїм коштом.

— Я бачила Олега, — продзвеніло у телефоні від подружки Світлани, — розказала йому, що ти маєш донечку. «А до чого тут я?» — спитав. То я йому розказала, до чого. Слів не добирала. Правда, він мене не дослухав. Утік, наче боягуз.

Іра була обурена. Вона давно викинула Олега зі свого життя і навіть була вдячна йому за те, що він зрадив. Так було легше вирвати його з серця. Краще зараз, ніж би мучилась в шлюбі.

— Мені від нього нічого не треба! — сказала подрузі. — Люда — тільки моя дитина.

— Твоя, — погодилася Світлана. — Але дивися, щоб цей батечко не об’явився тоді, коли стане старим і немічним. І щоб твоя дитина не доглядала його… А перед тим — його матусю, яка вже нікому не потрібна, навіть синові.

Час біг невблаганно. Люда вже закінчила університет, ніяк не могла знайти роботу. Дідусь уже не працював, мама трохи допрацьовувала. Грошей бракувало. А Олег тим часом одружився і започаткував тут свій бізнес. За гроші, які колись за кордоном заробив, коли втікав від Іри. Іра про це все знала, але не думала, що колись доведеться просити допомоги у нього.

Сусідка Іри пекла торти на замовлення, якось попросила Іру допомогти. Раз, другий, третій, потім і запропонувала працювати разом. Ті роки в декреті були шаленими для Ірини, вона й забула, що таке комунікувати з людьми, то й робота на невидній кухні для неї була якраз.

Згодом дві подруги-сусідки вирішили орендувати приміщення і так почався їхній бізнес. Іра почала краще заробляти, стала впевненішою і доглянутішою. Зробили ремонт, у Люди був комп’ютер, з’їздили з нею на море.

— Мам, а чому ти мені вирішила розповісти про батька саме тепер? — поцікавилася Люда.

— Бо… мама твого батька, тобто твоя бабуся, хоче тебе бачити. Вона приходила до мене на роботу, плакала, просила вибачення, що тоді прогнала мене і не вплинула на свого сина. Казала, що її Бог уже відплатив, бо невістка не може подарувати їй внуків.

— І що ти їй сказала?

— Сказала, що ти вже доросла, тож мусиш вирішити сама, чи бачитися тобі з бабусею, чи ні… Тож вирішуй. Тепер ти знаєш правду.

Люда розривалась: мала образу, бо стільки років не хотіли її бачити, і відчувала жалість до тієї старої жінки. Як вона могла за всі ці роки так і не поцікавитись мною? Як могла вигнати маму, яка носила її онуку?

— А як би вчинила ти? — спитала Люда.

— Чесно кажучи, мені шкода цю жінку, — відповіла Ірина — і в її голосі затремтіли сльози. І батькові твоєму я давно все простила. Якби не він, у мене не було б тебе…

Люда крізь сльози обійняла маму.

— Дякую тобі, матусю…

— За що?

— Дякую, що витримала тоді все, що залишила мене… Тобі ж тоді було тільки вісімнадцять. Не уявляю себе через три роки в твоїй тодішній ситуації.  Ти героїня, матусю, якщо таке пережила. Я дуже тебе люблю…

Двері скрипнули, зайшли бабуся з дідусем. Ірина заметушилась, онучка поцілувала гостей.

Люда довго дивилась на цих трьох людей і розуміла, що тата їй не треба. Вона постійно переживала про це, але що з чого? Вона все має, купається в любові, повністю захищена дитина. Будь-який, але тато той справжній уже тут не потрібен. А про другу бабусю вона подумає завтра. А зараз час святкувати.

А як би ви вчинили на місці Люди?

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector