А на наступний день мені на картку прийшли 100 гривень. Допомога доч...

Час прочитання: 2 хвилин(и)

Виховала я дочку на свою голову, так що тепер допомоги не допросишся. 

Я маю одну єдину донечку. Так сталось, що чоловік мій скоро пішов з життя і довелось виховати мені самій. Одним часом я працювала в Італії, проте потім сталось так, що за станом здоров’я мала піти з тої роботи. Тут в Україні звичайно таких грошей як там не заробиш, проте я старалась допомагати своїй дочці.

Я працювала 5 років у школі на вахті. Зарплата була маленька, але мені вистачало, а тепер я взагалі живу на дві тисячі пенсії. Дочка пішла за невістку у столицю, живе добре, присилає фото з відпочинку. Нещодавно її чоловік купив їй дорогу машину. Здавалось, що усе так добре.

Коли дочка дзвонила мені, то ніколи не говорила їй про свої проблеми, завжди намагалась збрехати, що у мене все добре. А насправді їла я мало, ліки не могла собі дозволити купити і ще й треба змінити раковину у ванній.

Я не знала як правильно попросити у дочки грошей. До мене в село вона майже ніколи не їхала, тому не бачила як я живу. Я вирішила одного разу сказати прямо, що мені не вистачає грошей. На картку мені прийшло аж сто гривень. Я дуже розлютилась. Хіба дочка не знає, які зараз пенсії у таких як я? Що мені з тих грошей? Навіть таблетки за них не куплю. Ввечері того дня дока зателефонувала мені і спитала чи прийшли гроші, я подякувала і збрехала, що чекаю гостей.

Через місяць у мене день народження. Не знати чи дочка захоче приїхати мене відвідати, але я вже просити грошей точно не буду. Вона має  такого багатого чоловіка, то може і у нього попросити на мою допомогу. Я надіюсь, що вона задумається і згадає скільки добра я їй зробила.

А поки я йду приймати своїх вигаданих гостей, то думаю чи варто було мені брехати рідній дочці? 

Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: