А де спить ваша дитина? У Японії діти сплять тільки з батьками і ось...

Час прочитання: 3 хвилин(и)

Ми з чоловіком давно вирішили, що не будемо дозволяти дитині спати з нами, адже це зайвий дискомфорт і взагалі не хочеться, аби вона звикала.

Та відразу після народження нашої першої дити ми прекрасно зрозуміли, що дарма все так планували. Наша дочка не давала нам вільної хвилинки, адже постійно плакала, тому ми просто коали її у своє ліжко і вона, на диво переставала рюмсати.

Спільний сон

Перші три роки ми спали більш-менш нормально, а потім це було дуже не комфортно, бо дитина постійно крутилася, могла випадково вдарити мене, або чоловіка.

Коли ми хотіли привчити її спати у своїй кімнаті, дитина вередувала і все одно спала з нами.

Та ми вирішили не проганяти її, коли вона приходила зі своєї кімнати до нашої вночі.

Річ у тім, що багатодітна мама Христини Гросс-Ло написала книгу «Батьки без кордонів. Секрети виховання з усього світу».

Коли я була тільки на середині цієї книги, то вже розуміла, що ми з чоловік добре робимо, коли не проганяємо доньку зі своєї кімнати.

Не можна кожну дитину виховувати так само, бо всі вони різні. Та все ж, кожна дитина потребує — любові, захисту і підтримки.

У Японії взагалі не думають про те, як це відучити своє чаду спати окремо, бо діти сплять з батьками скільки хочуть.

Христина Гросс-Ло ось що пише про японський стиль виховання дітей:

«Ніхто з моїх японських знайомих не влаштовував окрему дитячу, навіть якщо така можливість у них була. Ліжечка використовували для денного сну, але не для нічного. Японським матерям просто не приходить в голову, що дитині потрібно власний простір. Навпаки, вони не хочуть надовго залишати малюків одних.Бути хорошими батьками – значить передбачати потреби дитини до того, як вона повідомить про них ревом; швидко відгукуючись на його заклик, ви допомагаєте малюку стати гармонійною особистістю».

У цій країні, в Японії, взагалі нема такого поняття, як правильний чи не правильний режим дня, бо його не існує взагалі.

А лікарі рекомендують спати з дитиною навіть в обідній час після школи, бо у початковій школі дитина отримує великий стрес, бо все нове і важке для їх розуміння.

Та коли хтось із батьків поряд, дитині значно легше, вона стає сильнішою морально і фізично.

У нашій ментальності закладено, що дитину потрібно виховувати, як дорослу людину, яка вже все розуміє, не сюсюкатися з нею і садити відразу в автокрісло. Та авторка цієї, вище згаданої книги ось що написала стосовно цього:

«Якщо дитина занадто сильно до нас прив’язана, ми турбуємося про її майбутнє і переживаємо, чи впорається вона, коли нас не буде поруч. Коли немовля плаче вночі, мама, звичайно, розуміє, що йому погано, але пам’ятає, що хороші батьки повинні привчити дітей до розставання – адже це навчить їх спиратися на власні сили».

У східній культурі та розумінні виховання все зовсім інакше. Якби вони спостерігали за нашими матусями, то б казали, що це погані батьки.

«В Японії вірять, що завдяки спільному сну діти краще відчувають свою приналежність до суспільства. Малюки, чиї потреби передбачали батьки, які спали поруч, перетворюються в чуйних і сприйнятливих людей. Японці не вважають прихильність малюка до матері нездоровою залежністю. Навпаки, в ній бачать основу для розвитку важливих навичок, які допоможуть дитині досягти успіху в дорослому житті».

На цьому підґрунті у вчених психологів виникла потреба провести соціологічне опитування і вони з’ясували, що діти, які спали окремо від батьків змалечку дійсно значно швидше набувалися певні звички, які притаманні у більш дорослому віці.

Та все ж, у сім’ях, де діти спали з батьками — діти були впевнені у собі, вони не боялися проявити себе та дуже швидко знаходили друзів навіть у нових колективах. Чого не скажеш ро дітей, які спали окремо.

Також, у книзі були описані такі результати досліджень:

«У своєму дослідженні професор Голдберг і Келлер довели, що глибока прихильність і почуття безпеки, що встановилися між батьками і дітьми під час спільного сну вночі, закладали психологічну основу для незалежного поведінки протягом дня».

І ось до якого висновку я дійшла.

Абсолютно погодуюся з усім, про що написала Христини Гросс-Ло. Моя дівчинка спала зі мною до першого класу постійно, а потім тільки тоді, коли ми відпочивали після школи. Зараз у неї гарні розумові здібності, у неї багато друзів, а ще вона безмежно щира і довіряє мені усі свої секрети, що є дуже важливим для кожної мами.

Ясна ріс, що важливо для кожної дитини підібрати свій метод виховання, не кожній дитині взагалі хотітиметься спати з батьками і змушувати це робити не можна.

А ваша дити спить з вами?

 

 

Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам:

Adblock
detector