В Україні суттєво зросло використання української мови у повсякденному житті, зокрема вдома, на роботі, навчанні чи під час пошуку інформації в інтернеті, свідчать результати нового опитування.
Опитування у грудні 2022 року провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) на замовлення Володимира Кулика, провідного наукового співробітника з Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України.
За словами замовника опитування, його результати продемонстрували стрімке зростання використання української мови в усіх сферах у порівнянні з попереднім опитуванням, яке він замовляв у 2017 році.
Згідно з результатами опитування, на запитання про мову в повсякденному житті, 41% респондентів сказали, що спілкуються тільки українською мовою, ще 17% – “у більшості ситуацій” українською, натомість тільки російською говорять 6%, а переважно російською – 9%. Ще 24% сказали, що вживають обидві мови “рівною мірою”.
При цьому, судячи з відповідей, тенденція до збільшення використання української мови спостерігається зокрема на сході на півдні – україномовних людей там тепер не менше, ніж російськомовних – 29% проти 27%.
Окрім загального запитання про мову повсякденного спілкування, респондентів також запитали, якою мовою вони користуються в родині, на роботі чи навчанні та в інтернеті.
Згідно з відповідями, вдома з родиною тільки українською спілкуються 50% респондентів, переважно українською – 12%, обома мовами порівну – 19%, тільки або переважно російською – 16%, іншими мовами – 2%.
На роботі чи навчанні українською спілкуються навіть трохи більше людей, ніж удома: про вживання тільки української заявили 50% тих, що працюють, а російської – 4%. Переважно українською говорять 18%, тоді як переважно російською – 7%. Ще 19% респондентів відповіли, що рівною мірою використовують обидві мови.
Мова і інтернет
Щодо мови в інтернеті, тільки українською та переважно українською користуються по 26% опитаних, тільки російською – 2%, а переважно російською – 4%. 38% респондентів заявили про однакове використання обох мов.
Водночас користування інтернетом відрізняється від двох попередніх сфер використання мови зокрема тим, що в ньому більше інших мов, крім української та російської, насамперед англійської. Особливо це проявляється серед найзаможніших респондентів – серед них про використання “іншої мови” заявили аж 10%.
Також КМІС запитав респондентів, чи вважають вони важливими для громадян України українську та російську мови – і якщо так, то чому.
Взагалі не вважають важливою російську мову 58% опитаних. З тих, хто все ще вважає російську мову важливою, найбільше респондентів указали на її ролі “мови, яку в Україні майже всі розуміють” та “мови більшості людей у східних областях України”.
Натомість українську мову вважає неважливою тільки 1% респондентів. Головною причиною важливості називають її роль як державної мови (76%), далі йдуть ролі “основи незалежності України” (32%) та “мови, яка об’єднує українське суспільство” (23%).
Також респондентів запитали, “як має розвиватися мовна ситуація в Україні в перспективі” – без уточнення, наскільки далекій. У відповідях вони мали вибір між пануванням однієї з мов (української або російської) та їхнім більш-менш паритетним співіснуванням у двомовній Україні.
За переважну україномовність висловилися 80%, а за двомовність – лише 15%. Перевагу української в усіх сферах підтримують зокрема більшість мешканців сходу та півдня (66%) та та тих, хто говорить російською мовою (57%).
У відповідь на запитання, що “в першу чергу” має робити державна політика в мовній сфері, 66% висловилися за варіант “сприяти поширенню української мови в усіх сферах життя” – і тільки 6% назвали пріоритетним “вирішити питання щодо статусу російської мови”. Ще 17% вибрали захист прав національних меншин.
Переважна більшість українців бажає вживання в публічній сфері саме української мови та зобов’язання працівників цієї сфери забезпечити можливість її вживання всіма, хто цього бажає. 82% вважають, що в державних установах спілкування працівників із відвідувачами має відбуватися українською мовою, проте 11% визнає право вибору відвідувача, а ще 4% досі вважає, що вибирати мову мають працівники установ.
Коли йдеться про приватну сферу обслуговування, 63% респондентів вважають, що на всій території України працівники зобов’язані відповідати українською мовою тим відвідувачам, які нею до них звертаються, а 25% дотримуються думки, що ті можуть відповідати, як їм зручніше.
Ідентичність
Окрім мови, респондентів також запитали про їхню ідентичність.
На запитання, з якою національністю вони “себе пов’язують”, 95% вказали українську національність, менш як 2% – російську, 1% – і українську, й російську, а ще 2% – якусь іншу.
Також респондентам запропонували точніше визначити свою ідентичність, розмістивши її на шкалі від чисто української – через різні гібриди – до чисто російської. “Тільки українцями” назвали себе 89%, “тільки росіянами” – 0,6%, а решта вибрали змішані з різним співвідношенням компонентів (здебільшого з перевагою українського).
Останнє запитання стосувалося критеріїв визначення національності. Респондентам запропонували вибрати поміж спадковим (за національністю батьків або одного з батьків), громадянським (“за країною, в якій живу”), мовним (“за мовою, якою розмовляю”) та атитюдним (“за моїм ставленням до цієї національності”) критеріями.
Спадкове визначення національності обрали 48% опитаних, громадянське – 36%, мовне – 3%, а атитюдне – 7%.
Опитування провели 4-27 грудня 2022 року методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера. Опитали 2005 респондентів, які в цей час мешкали на території України (в межах, підконтрольних українській владі до 24 лютого 2022 року). Максимальна похибка результатів опитування становить 2,4%.