Перший рочок нашої донечки ми вирішили святкувати вдома. Запросили наших з чоловіком батьків, хресних і кількох друзів. Планувалося, що ми посилимо у тихій сімейній атмосфері.
З самого ранку ми з Артуром почали вилизувати квартиру. Пізніше я стала готувати на кухні, а він домивав підлогу. Та несподівано для нас його батьки приїхали раніше назначеного часу, хоча ми звикли, що вони постійно спізнюються.
Батько чоловіка підприємець і доволі сувора людина. Коли побачив, що Артур зі шваброю в руках, то так і заявив з порогу:
– А що це ти як баба поводишся? Нехай сама бере до рук тряпку і миє! Ти чоловік чи хто?
Свекруха одразу перевела тему і почала подарунки виставляти на стіл. Повисла напружена атмосфера. Чоловік таки закінчив мити підлогу, а потім допоміг мені накрити на стіл. За деякий час почали сходитись інші гості.
Але проблема в іншому. Рівно від того моменту чоловік перестав мені допомагати. Нічого тепер не робить і палець об палець не вдарить. Каже, що в принципі він нічого робити не зобовʼязаний. Як би я не старалась пояснити, що брати приклад з його батька — це варіант з минулого, він мене не слухав.
Просто його батько повністю забезпечує свою сімʼю. Свекруха ніколи в житті не працювала, на ній тримається порядок в домі, готування, прання. Вона першою встає і останньою лягає спати, адже коло особняка робота завжди знайдеться. Зате проблеми з фінансами її не турбували, про все дбав чоловік. Тому він сам собі навіть яєшні зробити не може. Але це їхній вибір.
У свої студентські роки Артур переїхав у квартиру своєї покійної бабусі. Там йому довелося самому готувати й прибирати, прати. До того ж він ще влаштувався на роботу. А потім ми познайомились і стали жити разом. Я теж працювала і ми без проблем розділили хатні обовʼязки.
Навіть після весілля ми допомагали один одному, а коли народилась донечка, то тим більше. Все було чудово лиш до того одного моменту зі свекром. Тепер Артур приходить після роботи і лягає до самого вечора на диван. Розмовляти на цю тему відмовляється, а в мене починають опускати руки! Я ж не збираюсь не працювати як його мати, а він схоже дуже вподобав собі позицію батька.
А як би ви говорили з ним на моєму місці? Не хочеться все тягнути на собі! Так і часу для себе не залишиться!