– Вибач, Люба, на роботі щойно сказали, що я повинен поїхати у відрядження! – заявив серйозно Дмитро.
– Яке відрядження? Завтра Новий рік! – розчаровано сказала дружина.
– Я знаю! Але я повинен бути там другого січня. Дорога далека, слизько, потрібен час доїхати, — зітхнув чоловік.
– А як же наші бенгальські вогники, які ми планували запалити? Ми ж маємо аж дві пачки! Татку! Не їдь! – забігла на кухню донечка Іринка. – Я для вас подарунки приготувала! Це вже не буде щасливий Новий рік!
– Доню! Я ж не їду назавжди! Це всього на кілька днів, на Різдво ми будемо разом!
Звичайно, що про ніяке відрядження не йшло мови. Дмитро поспішав до молодої секретарки Наталки, що звела його з розуму. Ще б пак, Дмитро був заступником директора компанії, велика нажива, а вона дівчина впевнена і вибаглива, з формами моделі, такій спокусити чоловіка, якого втомила сімейна рутина зовсім не складно.
Та Люба про все знала. Не хотіла перед дочкою влаштовувати істерику, адже добре знала, що вона обожнює свого татуся і навіщо псувати дитині святковий настрій. Вона лиш тихо сиділа на кухні поки не почула, що Дмитро поспіхом грюкнув дверима.
Коли він сів за кермо, то перед його очима постали образи засмученої дочки, що кліпала на нього великими повіками та дружини, яка з докором провела його поглядом.
Та він рішуче натиснув на газ. Наталка. Вона втілення чоловічого ідеалу. дівчина нічого кращого не придумала, як поставити його перед фактом: або він святкує Новий рік з нею, або вони розривають стосунки. От Дмитро і повівся. Так легко можна зрадити роки сімейного життя з якоюсь молодичкою.
– Хоча хто вона мені? – зловив себе на думці чоловік, їдучи узбіччям. – Ну красива, то й що з того? Я вчинив, так само як мій батько. Якось він сказав матері, що пішов по ялинку, а сам повернувся аж на ранок. Вона тоді проплакала всю ніч. Чим він кращий за нього? Хіба його дружина заслужила на таке ставлення?
Дмитро зупинився. Думки мучили його ще більше. Він вийшов з машини та нервово закурив.
– Добре! І чого я добʼюся? Моя Люба чудова любляча дружина, мати моєї дочки. Вона постійно старається для нас, дбає про нас. А дочка, яка щодня радує мене своїми успіхами у школі та на танцях, куди ж я без них?
Що з тієї Наталі? Ну молода, але нічого більше крім тілесних утіх вона не дасть. Напевно замовить якусь дешеву їжу, не те що Люба, яка пів дня старалася і готувала для нас смачні страви.
Тоді чоловік рішуче сів за кермо і розвернув авто. Зупинився аж біля ювелірної крамниці, купив сережки про які дружина так довго мріяла. Повернувся додому. Радісно з порогу вигукнув: “Я вдома!”
– А як же твоє відрядження? – здивувалась Люба.
– Його скасували! Люба, я хочу сказати, що крім вас мені більше ніхто не потрібен! Вибач за все!