Як можна пройти повз старенької людини, яка просить про милостиню? Для мене це просто не реально.
От і того дня я проходив повз одну бабусю. Вона щодня сиділа під нашим будинком. Лише недавно сусідка мені сказала, що вона живе поверхом вище, ніж я.
Лише сам її зовнішній вигляд доводив мене до сліз. Старенька протерта хустиночка на голові, порвана куртка та рукавиці. Штани у латках, що вільного місця нема.
Їй же, мабуть, навіть їсти нема чого! Тому я й вирішив навідатися до неї в гості і купити їй якихось продуктів. Взяв стандартний набір: гречку, рис, вівсянку, молоко, хліб, сир, ковбасу, декілька картоплин. Ті кілька сотень мене багатшим не зроблять, а старенька тиждень матиме, що їсти.
– Ой, синку, спасибі! Нехай тебе Бог береже! – радісно сказала бабуся.
Тоді я засинав зі спокійною душею.
Зранку збираюся на роботу, доходжу до того супермаркету та бачу знову сусідку. Але вона на цей раз стоїть з табличкою “на їжу”.
– Бабусю, що ви тут робите? Я ж вам вчора приніс стільки продуктів!
І знаєте, що я почув у відповідь?
– Ану відійди, очкарику! Всіх клієнтів мені перелякаєш!
Ось це так “дякую”. Виявляється, що старенька удає немічну. Тепер я перестав з нею навіть вітатися у під’їзді. А вона дивиться на мене косо та щось під носа бурмоче.
Тепер я передаю гроші та одяг або ж продукти у спеціальні фонди, які дійсно допомагають нужденним. А не наживаються на чужому горі! І вам також раджу! Адже на цьому світі багато шарлатанів.
А ви погоджуєтеся з такою думкою щодо милостині жебракам? Чому?