Заздрю людям, у яких хороші стосунки з батьками – мені про таке залишається тільки мріяти. Моя мама – це велика дитина, яка потребує до себе більше уваги, ніж мої малюки. Щогодини вислуховую її скиглення та докори, заспокоюю після кожної переглянутої мелодрами та навіть не прошу сидіти з онуками. Але вона вважає, що я дуже погана донька. Тепер всі родичі мене соромлять, мовляв, як я могла так вчинити зі старенькою?
Два тижні тому ми з чоловіком поїхали у супермаркет на закупи. Планували закупитися в “Метро”. Я випадково обмовилася про це мамі, а вона одразу почала вимагати, щоб ми взяли її з собою. Нахабно напросилася, та і я не могла їй відмовити.
Тоді була субота, людей не так багато. Ми з мамою взяли найбільший візок і почали вибирати продукти. Я дивилася на більш доступні продукти, вибирала макарони на акції чи гречку на вагу. Хіба взяла діткам шоколадку.
В той час моя мамуся гребла у візок такі товари, які хіба багатії можуть собі дозволити – дороге авокадо, лосось, грузинське вино, еклери, стейк та ще багато різних сирів. Словом, наш візочок ледь їхав через “необхідні” матусині закупи.
На касі черга тяглася дуже повільно, ще й свекруха зателефонувала та попросила забрати онуків. Ми поспішали, не було часу розкладати все у окремі пакети.
– Мамо, я за все заплачу, а ти сідай у машину, бо у нас часу нема. Візьму чек і тоді все поділимо.
Ми завантажили багажник так, що дверцята ледь закривалися. Просто моя мама крім продуктів ще взяла нову форму для випічки, набір фужерів, швабру та сковорідку. І це в режимі “встигнути за 5 хвилин”.
– Ось тримай, ну тут ще на бензин, я все порахувала, – сказала мама та дала мені в руки 500 гривень. Спершу я подумала. що вона так жартує. Дістала чек та порахувала всю суму при ній.
– Мамо, тут тільки твої фужери 500 коштують. Ти стільки набрала непотребу, що мені ледь вистачило.
Однак, мама різко змінила свій вираз обличчя. Одразу насупилася та від люті почервоніла. Всю дорогу додому вона мовчала. Здається, що берегла всі сили на потім.
– Хіба так можна – здирати гроші з рідної матусі? Сама запропонувала розплатитися, а тут вже все до копійки рахуєш. Ох, як я тебе погано виховала, ти такою невдячною виросла! – кричала вона на весь під’їзд, що аж сусіди почали визирати.
Я не стала далі слухати її істерику, розвернулася та поїхала додому. Чесно кажучи, не почуваюся винною у цій ситуації. Адже моя мама прекрасно знала, що зараз я у декретній відпустці з двома дітками, у родині працює тільки чоловік. А ще у нас кредит за машину та збираємо гроші на ремонт. Вона сама може себе забезпечити, адже до пенсії їй ще далеко. Не раз бачила, як мама може купити собі дорогу сукню чи сумочку, але до онуків завжди приходила з порожніми руками. Я не нарікаю, але, наприклад, свекри часто купують діткам солодощі або ж іграшки.
Однак, поганою у цій ситуація чомусь вийшла я. Мама вже всім родичам встигла поскаржитися на те, що я з нею вимагаю гроші. І всі її підтримали!
Дівчина вчинила правильно? А що б ви зробили на її місці – попросили гроші чи забули про борг?