За 20 років подружнього життя зі своїм чоловіком я так і не змогла догодити свекрусі. Все їй було не так, якби я не старалася.
Був період в моєму житті, коли ми жили окремо від свекрів. То, мабуть, були найщасливіші миті сімейного життя. Ми зустрічалися лише за спільним столом на великі свята, але навіть тоді я ставилася до батьків свого чоловіка з повагою і любов’ю. Того чекала і від них, але не склалося.
Кілька років тому все змінилося. В наш дім заглянуло горе – трагічно загинув мій свекор. Я розуміла, що свекрусі самій зараз буде дуже важко. Досі її забезпечував чоловік та й опора якась була. А зараз на старості літ що їй самій робити? Тож я сама запропонувала їй переїхати до нас.
– Ти певна, люба?
– Звісно! У нас купу місця. Будемо допомагати твоїй мамі, не залишати ж її сиротинкою в тій порожній квартирі.
Якою ж дурною я була! Своїми ж руками вирила собі яму. Не минуло й місяця, як я зрозуміла, що зробила величезну помилку, але дороги назад не було.
Останнім часом я почала помічати, що мій чоловік перетворився на справжнього матусиного синочка. Зі мною майже не спілкується, не приділяє мені ніякої уваги. Він так змінився… А все тому, що попав під вплив свекрухи.
До того, як вона переїхала, у нас все було просто чудово.
Тепер Данило критикував мене через кожну дрібницю, нагадував, що я рідко йому готую і взагалі господиня з мене ніяка. А потім ще й гроші на речі першої потреби припинив давати.
Я сподівалася, що це тимчасова поведінка, але помилилася. З часом ставало все гірше й гірше.
І ось одного вечора я випадково почула розмову свекрухи та свого чоловіка.
Нарешті я зрозуміла, що відбулося. Весь цей час свекруха тільки те й робила, що шукала в мені мінуси, та ще й стільки їх знайшла. Я й гадки не мала, наскільки поганою можу бути. І на роботу я не ходжу, і готую не смачно, і поваги ніякої до інших не маю! Жаль, що дізналася про все це я так пізно.
Тепер у цьому домі була нова господиня. Мене відтіснила свекруха, хоча причин я й досі не розумію.
Тепер вона і сімейним бюджетом заправляла, і по продукти їздила, і їсти готувала, і встигала мені говорити, що це все моя робота, але робить її вона! Я справді спочатку хотіла щось змінити. Втім, матір Данила влаштовувало те, що я займала таку позицію. Стиль її поведінки перейняв і мій чоловік. Тож я зрозуміла, що жити в тій сім’ї я більше не зможу.
Я подала на розлучення.
Зараз живу у міській квартирі, яку сама собі й орендую. Думаю тільки про те, що, якби я не запропонувала свекрусі переїхати до нас тоді, то нічого цього не трапилося б. Слід було не вірити у казки про мир між свекрухою та невісткою, а чинити як усі – тримати родичів на відстані від свого особистого життя. Ну, на помилках вчаться.
Ось так після 20 років щасливого шлюбу, мама чоловіка зруйнувала його за кілька місяців.
Можливо, героїні слід було трохи почекати? Чи вона вчинила правильно?