– Мій гардероб потребує термінового оновлення! – сказала Світлана, і відкинула чергове плаття вбік.
Дівчина була вже на сьомому місяці вагітності і підібрати щось зручне було по-справжньому важко. Але проблема з одягом не так засмучувала Світлану, як її ув’язнення в чотирьох стінах. Одружена з Олексієм вона була вже 5 років, і весь цей час працювала вільним художником. Приймала замовлення, працювала вдома, була абсолютно незалежна від начальників та суворого графіка.
З настанням вагітності багато що змінилося. Працювати як раніше Світлана вже не могла, натхнення покинуло її, або просто поступилося місцем переживанням про майбутню дитину, і більшу частину часу дівчина нічого не робила. Не дивно, що дуже скоро вдома їй стало нудно, ще й чоловік постійно зникав на роботі.
– Ти чудово виглядаєш, кохана! – підбадьорливо сказав Олексій, який за сім місяців вагітності вже змирився з постійними капризами і витівками дружини. – Нічого, скоро повернешся до своїх коротеньких суконь, а зараз одягни щось спортивне, так буде зручно в дорозі.
За кілька днів до поїздки Олексій зрозумів, що його Світлана зовсім засумувала вдома. Дівчина стала мовчазною і замкнутою.
– Сонечко, а поїхали до моїх батьків на Закарпаття разом? На три дні і потім додому. Я зіграю з хлопцями футбол, ти відпочинеш.
– Так! Це чудова ідея! Я так хочу кудись поїхати! Ця порожня квартира мені вже остогидла.
Подорож було сплановано, але перед самим від’їздом все пішло шкереберть. Спочатку Олексій затримався на роботі через терміновий проект, потім начальник влаштував позапланову нараду. На цілу добу довелося відтермінувати виїзд.
– Якщо виїхати о 4-й ранку, до 12-ї будемо там – планував Олексій, обережно поглядаючи на дружину. Дівчина була незадоволена. Через запізнення чоловіка їй довелося самій збирати сумку, а нахилятися вже було непросто.
– Дивись, щоби на футбол не спізнився – відповіла Світлана. У день поїздки Олексію та Світлані вдалося виїхати якомога раніше, і нічого не віщувало лиха. Світлана жартувала, а Олексій почував себе, як у студентський час, коли вони удвох їздили в авто подорожі, їли на заправках і ночували в жахливих готелях.
Щоправда зараз Олексій їхав не старою машиною, а новим джипом із салону. І готель у них зі Світланкою буде чудовий. Заради такого життя Олексій був готовий працювати по 12 годин поспіль. Родина Олексія була дуже бідною. Тоді у 90-х усі жили скромно, але вдома у Льоші було гірше, ніж у решти.
Коли батько Олексія був зовсім маленьким, його віддали до дитячого будинку, і це наклало відбиток на все життя. Хлопець сплутався з поганою компанією, був у в’язниці, не здобув освіти. Стало краще, коли він зустрів майбутню дружину, яка його й врятувала, народила йому сина. Незважаючи на те, що глава сім’ї став на шлях виправлення, його фінансове становище було дуже хитким. Сім’я тулилася в комуналці, Льоша ходив у тому, що віддавали жалісливі сусіди.
Вже тоді Олексій пообіцяв собі, що ніколи не повторить шлях свого батька. Він піде вчитися, працюватиме, і його життя стане зовсім іншим. Свого слова Олексій дотримав. Це далося йому нелегко, але сьогодні він міг дозволити своїй дружині не працювати, а собі вибрати найкращу машину в салоні.
– Я щось не дуже добре почуваюся – сказала дівчина.
– Зупинитись? Напевно тебе захитало — Олексія почав шукати місце, де можна зробити зупинку.
– Ні, зупинятися не треба, – схвильовано сказала Світлана, – навпаки, поїхали швидше. Мені здається почалися пологи.
Від несподіванки Олексій мало не кинув кермо. Що робити? Половина шляху була здолана, вони можуть не встигнути повернутися до міста. У Світлани всього сьомий місяць, як так?
– Ти впевнена? – запанікував хлопець.
– Точно – сказала Світлана.
Вона була дуже перелякана. Олексій вирішив не піддаватися паніці і набрав швидку. Йому потрібна була чітка інструкція, адже ситуація була серйозною. Лікар швидкої порадив не ризикувати, і їхати до найближчої лікарні. Світлані могла знадобитися допомога, адже дитина з’явиться раніше терміну. Олексій звернув до містечка, назву якого навіть не запам’ятав, і на швидкості помчав до лікарні. Карта підказувала йому шлях, і Світлана ось-ось буде в безпеці.
Незважаючи на те, що Олексій та Світлана знайшли тільки стару лікарню в маленькому містечку, дівчині одразу почали надавати допомогу. Прибіг лікар, викликали акушерку, дівчині виділили зручну палату.
– Народжує? – Запитав Олексій, якого залишили в коридорі?
– Скоро станеш татком, – усміхнулася медсестра і зникла за дверима.
Від хвилювання Олексій не знаходив собі місця. Вони планували, що дитина з’явиться світ наприкінці серпня в дорогій столичній клініці. Світлана навіть знайшла фотографа, який зробить знімки з виписки. А зараз? Чуже місто, стара лікарня, незнайомі лікарі. Бідна Світлана. Олексій так нервувався, що вийшов надвір і закурив. Обіцяв покинути, але зараз йому необхідно було відволіктися. Тим часом лікарі допомагали Світлані та дитині.
– Ось молодець, – сказала акушерка, взявши дитину на руки. Голос медпрацівника був схвильованим.
– Що таке? – запитала Світлана, помітивши, як акушерка переглядається з медсестрою. Жінки здавалися зляканими.
– Нічого, – фальшиво посміхнулася акушерка. Було видно, що її щось стривожило.
– Він темний! – не витримала медсестра, і показала дитину Світлані.
У сина дівчини було темне волосся та темна шкіра. Залишивши породіллю з дитиною, акушерка та медсестра вийшли в коридор. У такій ситуації вони були вперше, і не очікували такого ходу розвитку подій.
– А батько який? – запитала акушерка.
– Та світленький, – відповіла медсестра, – он, курити побіг в черговий раз. Ну і як ми йому скажемо?
– Ой, не знаю, – акушерка була схвильована, – зараз як почне скандалити, я це відчуваю. А потім покине її. Навіщо чоловікові дружина з чужою дитиною? А вона, мабуть, теж не захоче бути матір’ю-одиначкою. Точно відмовляться від сина, я тобі говорю, і буде в нас проблема. Отак і допомагай людям, взяли чужу пацієнтку, а тепер з органами опіки будемо мати справу.
– Тату, де ви пропали? – звернулася Єлизавета Петрівна до блідого Олексія, коли той повернувся. – У вас син народився!
Олексій не повірив своїм вухам. Він втратив рахунок часу, і не думав, що все закінчиться так швидко. Після цих слів завідувачка вручила Олексію загорнутого в пелюшку малюка. У палаті зависла тиша. Акушерка та медсестра чекали, що скаже Олексій, і приготувалися до найгіршого.
Олексій мовчки взяв дитину на руки та уважно на неї подивився. У цей момент пам’ять послужливо підсунула хлопцеві спогад, який він старанно ігнорував багато років. Коли Олексію було не більше 10 років, його батько повернувся з роботи не в собі. Чоловік був сильно п’яний, не розмовляв із дружиною та сином. Декілька годин він провів на кухні, поки Олексій не наважився до нього підійти. Хлопчик відчував, що батькові потрібна допомога, і хотів підтримати його.
– Тату, що трапилося?
Батько помовчав, а потім несподівано для себе розповів дитині правду.
– Я сьогодні бачив свою матір, уявляєш? Стільки років я був їй не потрібен, вона ж від мене відмовилася, до дитбудинку здала. Я заважав їй, а тепер хоче спілкуватися. Ні, я не можу їй пробачити, не можу…
Олексій слухав батька, відкривши рота.
– А знаєш, сину, чому вона від мене відмовилася? Я народився від негра. Вона тоді була перекладачкою в посольстві, от і познайомилася на свою голову. Тільки він не збирався з нею одружитися. Як роботу закінчив, зібрав валізки і тільки його й бачили. А вона зі мною в комуналку повернулася, потім усі сусіди пальцем тицяли, обзивали її. А що найцікавіше, я їй заважав особисте життя влаштувати, вийти заміж. Ось вона мене до дитячого будинку і віддала, а сама за партійну гулю заміж. Поки вони в Криму відпочивали, я у дитбудинку всі очі виплакав, але кому це цікаво.
Олексій не міг повірити в розповіді батька, і сподівався, що той просто випив зайвого і вигадав дивну історію. Та й не схожий його батько на негра, на цигана швидше.
З тих пір минуло багато років, і ось Олексій уже тримає на руках свою дитину. Темне волосся, смаглява шкіра… Значить, батько казав йому правду. Олексій довго дивився на дитину та мовчав. Він не очікував, що так скоро зможе взяти дитину на руки. Акушери та завідувачка мовчали. Ніхто не наважувався порушити тишу. Чи відмовиться чоловік від дитини? Що скаже дружині?
-Ну, привіт, Марк. Ми так на тебе чекали – сказав Олексій, і поцілував малюка. Йому було важко стримати сльози.