Як тільки Юля повернулася з відпустки, одразу зателефонувала своїй подрузі Іринці.
Жінки жили в одному будинку, тільки на різних поверхах.
– Ти не повіриш! Я маю стільки всього тобі розповісти! Ти вдома?
– Вже ставлю чайник. Тістечка будеш?
– Буду!
За кілька хвилин Юлька вже сиділа за столом і налаштовувалася на відверту розмову.
– Ти вся тремтиш? У що ти вже вляпалася? Казала я тобі не сунути свого цікавого носа в чужі справи!
Юля просто не могла залишатись осторонь, якщо відбувалося щось цікаве. Тому часто і опинялася в самій гущавині подій. Хоча їй завжди вдавалося вийти сухою з води.
Подруга почала розповідати. Ще перед відпусткою вона збиралася заїхати до села, хотіла сходити на цвинтар, щоб прибрати на могилах бабусі та дідуся. Але до поїздки на море викроїти час не вдалося. Тож Юля запланувала візит на дні після повернення.
– Спершу все було ідеально. А потім мій чоловік зустрів свого однокласника, отоді й почалося. Кожного вечора зникав, а потім повертався під ранок такий п’яний, що ледь на ногах тримався.
– Твій Микола? Повірити не можу!
– Та то ще квіточки. В останню ніч він звалився просто на порозі нашого номеру. Я намагалася затягнути його всередину і побачила на комірці жіночу помаду.
Вона так і не змогла збудити зрадника, і залишила його в номері з документами. Сама ж сіла за кермо автомобіля та поїхала додому. Прямо з відпочинку дременула до села. Вирішила, що ніч проведе у тітки, аби так самотньо не було.
Перед тим, як зайти до неї, пішла на цвинтар. Сіла біля могили бабусі і про все розповідала. Вона ще у дитинстві любила так робити.
Останні кілька років у них із Миколою все було погано. Вона розуміла, що не щаслива. Чоловік тільки гуляв, а їй хотілося спокою. Після витівки на морі вона вирішила – розлучиться з ним після повернення. Дітей у них не було.
– І правильно зробите, як підете від того негідника, – Юля обернулася і побачила жінку років 50 у гарній сукні, – вибачте, я випадково підслухала вашу розмову з покійною бабусею.
– Та нічого… Я тут душу виливаю.
– Повірте, я знаю, як воно – жити з таким чоловіком.
Незнайомка, й сама терпіла зрадника. Спершу боролася за їхнє кохання, але , що б не робила – нічого не помагало. Чоловік продовжував пити, а вона народила дитину, сподіваючись, що він зміниться. Це не допомогло, згодом стало лише гірше. Чоловік почав бити її. А одного разу взимку, повертаючись із гулянки, замерз у заметі.
Жінки ще поговорили. Юлі було приємно поділитись з кимось своїми проблемами. Але все ж таки вона збиралася додому – було вже зовсім пізно. Вона спитала незнайомку, чи не треба підвезти її, адже вона все одно на машині. Але жінка лише посміхнулася і сказала, що йти їй недалеко, і вона дістанеться дому пішки.
Наступного ранку Юля знову вирушила на цвинтар. Пофарбувала і огорожу, і хрест. А хвіртку залишила відкритою, щоб просохла. Коли вона прикрашала огорожу з боку пам’ятника, то звернула увагу на сусідню могилу. На хресті була фотографія, на якій була зображена саме та жінка, яку вона бачила вчора. У тій самій сукні.
Юля дуже злякалася. Її серце мало не випало з грудей, і вона миттю кинулася до будинку. Вона відразу сіла в автомобіль і поїхала до міста. Навіть не пам’ятала, як опинилася на трасі. Їй увесь час здавалося, що зараз на сусідньому сидінні опиниться мертва незнайомка.
– І що ти на це скажеш? Невже я геть збожеволіла? Досі не вірю, що зі мною це трапилося, – питала Юлька в Ірини.
– Якась чортівня! Хто зна, що воно таке було.
Приятелька лише припустила, що дух незнайомки почув її історію, що вона розповідала бабусі. От і вирішила розрадити нещасну. Подруги ще довго говорили, намагаючись всі пазлики скласти докупи. Їм було складно повірити в те, що дух покійниці справді з’явився у цьому світі.
А Юлі досі було страшно. Вона розуміла, що не зможе ніколи забути про те, що сталося. І після такого вже точно не зможе вибачити чоловіка, що гуляє, і скоро подасть на розлучення.
А ви вірите в те, що душі померлих людей спостерігають за тим, що відбувається в нашому світі, і іноді живе?