Годі й описати словами, як ми з чоловіком мріяли про власних малюків. Вже уявляли, якими батьками ми будемо. Я довго не могла завагітніти. але коли нарешті це сталося – ми були на сьомому небі від щастя.
На черговому огляді лікар радісно заявив:
– Мої вітання, у вас двійня.
Ми дуже раділи, але з кожним днем ставало все страшніше і страшніше. Як ставити на ноги одразу двох діток?
Це була моя перша вагітність, тож проходила вона дуже важко. Я намагалася триматися і бути вдячною Богу за те, що Він мені дав.
Головне, щоб дітки здоровенькі народилися, а решта – то дурниці.
Усі лікарі запевняли, що все гаразд, немовлята розвиваються, загроз немає. Невеличкі ускладнення, але їх можна вирішити.
За кілька тижнів до пологів я святкувала свій день народження. Запросила всіх рідних та близьких, мамуся допомогла накрити скромний стіл. Трошки побалакали, послухали музику, посміялися, але надовго мене не вистачило.
Довго сидіти на 9 місяці вагітності – те ще випробування. Тому я подякувала всім за привітання і пішла спати. Прокинулася серед ночі від сильного болю в животі.
Я не знала, як люди розуміють, що починають народжувати, але, схоже, тієї миті навіть пояснень не потребувала. Точно народжую. Кричу чоловікові, щоб віз мене в пологовий. Він миттю завів авто. Приїхали в лікарню. І справді почалися передчасні роди.
На допомогу прибігли аж двоє лікарів. Я майже не розуміла, що відбувається навколо – думала тільки про шалений біль і своїх діток.
За 3 години я народила малят. Усе скінчилося. Починаю приходити до тями і чую крик трьох малюків. Спочатку думала, що мені здається, але ні.
– Матусю, та ви справжня героїня! Одразу трьох народити – на такий подвиг не кожен наважиться.
– Як так? Ми ж чекали на двійню…
Чому так сталося, вони мені так і не пояснили. Усі розгублені. Через годину мені принесли малят. Я була така щаслива, що нарешті стала мамою. Це прекрасне відчуття затьмарило навіть страх перед материнськими обов’язками.
Найстрашніше було телефонувати чоловікові:
– Алло, Володю, ти можеш говорити? Так, усе добре, усі живі та здорові. Тільки є ще дещо. Ти сядь, якщо стоїш.
– Що там? Не тягни. Кого народила?
Відчула, що він напружився.
– Ти тільки не переживай. Маємо двох синочків і лапочку дочку.
Я боялася, що він кине слухавку. Знала, що не надто зрадіє такій новині. Його й двійня лякала, а тут аж троє.
– Ну нічого, виростимо,- засміявся він, а мені аж від душі відлягло.
Нарешті я стала найщасливішою жінкою у світі. Хотіла б, щоб кожна дівчина колись відчула щось подібне.
Щастя вам!
А як на новину про трійнят відреагували б ви?