– Володю, ти там сидиш? – Ні, а що? – То краще сядь! Я маю тобі дещо сказати. – З дітьми щось? Ти в порядку? – запанікував чоловік. -Та все добре, от тільки лікарі нас обдурили

Годі й описати словами, як ми з чоловіком мріяли про власних малюків. Вже уявляли, якими батьками ми будемо. Я довго не могла завагітніти. але коли нарешті це сталося – ми були на сьомому небі від щастя.

На черговому огляді лікар радісно заявив:

– Мої вітання, у вас двійня.

Ми дуже раділи, але з кожним днем ставало все страшніше і страшніше. Як ставити на ноги одразу двох діток?

Це була моя перша вагітність, тож проходила вона дуже важко. Я намагалася триматися і бути вдячною Богу за те, що Він мені дав.

Головне, щоб дітки здоровенькі народилися, а решта – то дурниці.

Усі лікарі запевняли, що все гаразд, немовлята розвиваються, загроз немає. Невеличкі ускладнення, але їх можна вирішити.

За кілька тижнів до пологів я святкувала свій день народження. Запросила всіх рідних та близьких, мамуся допомогла накрити скромний стіл. Трошки побалакали, послухали музику, посміялися, але надовго мене не вистачило.

Довго сидіти на 9 місяці вагітності – те ще випробування. Тому я подякувала всім за привітання і пішла спати. Прокинулася серед ночі від сильного болю в животі.

Я не знала, як люди розуміють, що починають народжувати, але, схоже, тієї миті навіть пояснень не потребувала. Точно народжую. Кричу чоловікові, щоб віз мене в пологовий. Він миттю завів авто. Приїхали в лікарню. І справді почалися передчасні роди.

На допомогу прибігли аж двоє лікарів. Я майже не розуміла, що відбувається навколо – думала тільки про шалений біль і своїх діток.

За 3 години я народила малят. Усе скінчилося. Починаю приходити до тями і чую крик трьох малюків. Спочатку думала, що мені здається, але ні.

– Матусю, та ви справжня героїня! Одразу трьох народити – на такий подвиг не кожен наважиться.

– Як так? Ми ж чекали на двійню…

Після чотирьох років непліддя буковинка народила трійню » Чернівецький промінь | Новини. Буковина. Чернівці

Чому так сталося, вони мені так і не пояснили. Усі розгублені. Через годину мені принесли малят. Я була така щаслива, що нарешті стала мамою. Це прекрасне відчуття затьмарило навіть страх перед материнськими обов’язками.

Найстрашніше було телефонувати чоловікові:

– Алло, Володю, ти можеш говорити? Так, усе добре, усі живі та здорові. Тільки є ще дещо. Ти сядь, якщо стоїш.

– Що там? Не тягни. Кого народила?

Відчула, що він напружився.

– Ти тільки не переживай. Маємо двох синочків і лапочку дочку.

Я боялася, що він кине слухавку. Знала, що не надто зрадіє такій новині. Його й двійня лякала, а тут аж троє.

– Ну нічого, виростимо,- засміявся він, а мені аж від душі відлягло.

Нарешті я стала найщасливішою жінкою у світі. Хотіла б, щоб кожна дівчина колись відчула щось подібне.

Щастя вам!

А як на новину про трійнят відреагували б ви?