Хіба могла знати Галина, що на старості літ на її долю випадуть такі випробування?! Опинилася на вулиці! А все через чужих дітей…
Чоловік її помер дуже рано, тож жінка залишилася з маленькою донечкою на руках геть сама.
Вперше свого Віктора вона зустріла ще в школі. Він був старшокласником, а вона дівчинкою з середньої школи, яка замріяно поглядала на високого статного красеня.
Галя росла, змінювалася і готувалася до випуску. Віктор за той час вже встиг здобути фах електрика і влаштувався працювати в місцевій агрофірмі.
Якось молоді люди знову зустрілися. Так все і зав’язалося. Довгі романтичні вечори, побачення, поцілунки…
Все було чудово, поки дівчина не усвідомила, що Віктор з роками не мужніє, а залишається тим же школярем. Бо впродовж уже кількох років морочив їй голову – то він одружується з нею, то вже ні. Врешті, коли дівчина зрозуміла, що чекає дитину, поставила його перед фактом, що потрібно оформити їхні стосунки.
І тут Галя вперше дізналася, що таке зла свекруха. Вона була категорично проти, щоб її син одружувався саме з Галиною, оскільки в її планах була інша обраниця, заможніших батьків і на посадах. Жінку не зупиняв навіть той факт, що у скоро народиться малюк, вона стане бабусею.
Свекруха влаштовувала єдиному синові вдома істерики, але Віктор вирішив, нарешті таки присилати сватів. У призначений день Галина з матір’ю накрила стіл і чекала Віктора з його мамою. Вони чомусь запізнилися на чотири години. Галина вже не знала що й думати.
Нарешті, Галя побачила у вікні два силуети.
Посидівши неповну годинку, Віктор з матір’ю встали і пішли. Свекруха всім своїм виглядом показувала, що ні Галина, ні її сім’я їй неприємні. «Все-таки було вирішено, що ми розписуємося, але без весілля». Мати дивилася зі сльозами на свою єдину дитину і сумно хитала головою: «Не заздрю я тобі, моя дитино. Наберешся ще лиха з цими новими родичами».
Молодята після офіційного оформлення стосунків у сільраді й скромної вечірки почали жити у свекрухи, але дуже швидко Галина зрозуміла, що так довго вона не витримає. Свекруха все зробила, щоб перетворити життя невістки в її хаті на пекло.
З величезними зусиллями Галині вдалося переконати чоловіка поїхати в місто, орендувати там житло. Коли ж про цю задумку дізналася свекруха, знову влаштувала скандал. Тоді Галя, залишивши доньку на свою маму, поїхала до міста, знайшла квартиру, роботу і забралася від свекрухи. Без особливого бажання, але Віктор теж переїхав через певний період за нею. Влаштувався на роботу у РЕМ електриком.
Але як тільки свекруха зрозуміла, що її син тепер став самостійним, більше уваги приділяє молодій сім’ї, а до неї практично перестав їздити, знаходила різні способи, щоб привернути увагу.
Перетягування канату між Галиною і свекрухою тривало кілька напружених років. Віктор від свого підприємства одержав квартиру в передмісті. Вони, наче голуб’ята обладнували своє перше власне гніздечко: міняли вікна, ремонтували, з любов’ю обладнали кімнатку, куди поселили Стефку, котра вже ходила у третій клас. Але Галину ніколи не покидало відчуття, що головною особою для її чоловіка і досі залишається його мама.
Якось свекруха перейшла всі межі, сказала Вікторові, що захворіла і може в будь-яку хвилину зомліти, а вдома немає нікого. Галина прекрасно усвідомлювала, що жінка бреше, адже вона бачила її абсолютно здоровою.
Галина не стрималася і вперше накричала на чоловіка, сказала все, що про нього думає. Він не чекав такого відвертого опору з її боку. Аж отетерів. Спересердя плюнув і випалив: «Я сюди більше ніколи не прийду»…
Якби ж то вона знала. Віктор справді ніколи не повернувся в їхню домівку. Він поїхав до матері в село, зустрівся зі своїм шкільним другом і зайшли в кафе випити пива. Один кухоль, другий… А потім і пляшка оковитої з’явилася на столі. Після чергового тосту «Будь здоровий!», товариш згадав, що в його хліві пропало світло.
У тому злощасному хліві Віктора вдарило електрострумом – схопився незахищеними руками за оголений дріт…
Віктора поховали в селі. Відтоді Галина сама виховувала донечку, багато працювала, про особисте життя не думала. Нещодавно їй мало виповнитися сорок років і саме в цей час вона випадково познайомилася із підприємцем Віталієм. Він був уважним, доброзичливим і з добрим почуттям гумору.
Віталій був серйозним бізнесменом і доволі заможною людиною. Мав кілька магазинів будівельних матеріалів, скромне кафе майже у центрі міста.
Жив у котеджі, у приміському селі, сам. Розповідав Галині, що йому набридла міська метушня, задимлене повітря. А в селі чисте повітря, фруктові дерева, маленька грядка, яку обробляла наймана сільська жінка.
У Віталія було двоє дорослих синів, обидва мали власні сім’ї.
Віталій придивлявся до Галини не довго, жінка просто зачарувала його своєю порядністю, тож невдовзі він запропонував Галині переїхати до нього в котедж за містом.
Вона не опиралася. Залишила свою двокімнатну квартиру дочці, котра нещодавно одружилася, і переїхала до коханого чоловіка. І все було б у них чудово, якби не його сини і невістки, котрі зустріли її вороже. Вони зрідка приходили в гості, однак при кожному зручному випадку намагалися Галину принизити, дати їй зрозуміти, що вона не повинна бути з їхнім батьком.
Синів можна було зрозуміти. Хлопці боялися, що Галина повністю завоює батькове серце, народить йому дітей, і вони можуть втратити спадщину.
Галина сподівалася, що незабаром Віталій запропонує їй одружитися, але сама заводити розмову на цю тему соромилася. А коханий чоловік не поспішав узаконювати їхні стосунки. Так вони щасливо прожили чотири роки, а потім після чергового з’ясовування стосунків із сином у нього стався гіпертонічний криз із серйозними наслідками. Він не міг рухатися, у нього відняло мову.
Пихаті сини зрідка навідувалися до них у заміський будинок, але допомогти Галині доглядати за батьком навіть не намагалися. Говорили, що це вона його довела, вона в усьому винна і нехай тепер доглядає.
Два роки вона доглядала за Віталієм, а потім його не стало. Сини відразу вирішили позбутися Галини – того ж дня змінили замки, а її з речами виставили за поріг.
Їй не залишалося нічого іншого, як повернутися у свою колишню квартиру, в якій вона була прописана. Але Стефка із зятем зустріли її непривітно, Галина чітко зрозуміла, що і тут їй не раді.
Терпіла кілька місяців прохолоду доньки і зятя, а потім вирішила поїхала в село, де народилася, в стареньку батьківську хату під шифером. Так і жила вона у родинному гнізді, допомагаючи пристарілим сусідам.
Нещодавно Галина зустріла однокласника, який вже багато років самотній. Він кличе Галину жити до себе, але навчена гірким досвідом жінка боїться вдруге наступити на одні й ті ж граблі. Живе спогадами про свого Віталія…
Що б Ви порадили героїні цієї історії?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Фото ілюстративне