Вважається, що чоловік не може самостійно виховати дитину, адже це суто жіноча справа. Я своїм прикладом можу довести, що чоловік може абсолютно все. Моєї мами не стало, коли мені було всього 10 років й батькові довелося виконувати всі її обов’язки самостійно. Нам не допомагав ніхто. Я у свої 10 років стала дорослішою та взяла хатні справи на себе, а тато перетворився на ніжного та турботливого чоловіка, хоча раніше він дуже багато працював й ми з ним не були настільки близькими. Він став для мене цілим світом і я ніколи не забуду, як він відвів мене на випускний, а потім підтримував на врученні диплому в університеті.
Через декілька років, я познайомилася з хлопцем. Прийшов час знайомити його з батьком і я надзвичайно сильно хвилювалася, адже його думка для мене була авторитетною. Проте непокоїлася я дарма, адже вони швидко знайшли спільну мову. Вже за рік я вийшла заміж та переїхала до свого чоловіка.
Мені було дуже важко усвідомлювати той факт, що я кинула свого батька самого. Він нічого мені не говорив, але я знала, що без мене йому самотньо, тому намагалася до нього часто навідуватися, проте це не могло повністю компенсувати мою відсутність у його житті.
Через деякий час, батько перестав сумувати. На його обличчі стала з’являтися посмішка й він почав радіти життю. Виявилося, що у нього з’явилася жінка — сусідка, котра живе на 2 поверхи вище. Вона завжди лише привітно посміхалася та віталася, тому я про неї нічого не знала.
Батько почав телефонувати мені та радитися, який подарунок їй купити, які квіти подарувати. Я розуміла, що мій батько закохався, проте мені здається, що ця жінка просто його використовує. А що, він самотній чоловік, з грошима та квартирою, дуже гарна партія!
Я дуже непокоюся, що мого батька можуть просто використати. Чоловік каже, що це в мені говорить маленька ревнива дівчинка й мій батько заслуговує на щастя. Тільки от як сказати йому, що саме ця жінка для нього не підходить? Я бажаю йому щастя, але не з нею!
Підкажіть, що мені робити?