Прикро, але я не спілкуюся зі своєю найріднішою людиною, яка в мене залишилася — з рідним братом.
Причиною цьому послугував спадок батьків. Після того, як вони загинули, ми вирішили продати батьківську квартиру та розділити гроші навпіл.
Я вклала свої гроші у скромну квартиру, а брат не хотів робити так, як я і вирішив заснувати свій перший бізнес на вилучені кошти. Я знала, що ця справа не є прибутковою у нашому містечку, але повністю переконати не змогла.
Ось так і прогорів мій брат. Залишився без копійки і живе на орендованій квартирі.
Так склалася доля, що у мого майбутнього на той час, а зараз вже просто чоловіка теж було своє житло, тому після весілля ми жили у його будинку, бо нам так зручніше.
Звісно, я погодилася впустити брата у свою квартиру, бо він цього потребував. Не вимагала з нього грошей за оренду. Домовилися, що він постійно вчасно сплачуватиме комунальні послуги і все.
Я люблю свого брата, тому ми з ним частенько спілкувалися, хоч він має досить складний і безвідповідальний характер.
Тому, я щомісяця навідувалася на свою квартиру у якій тимчасово проживав брат, аби забрати у нього гроші та оплачувати ком. послуги. Навіть не попереджала його, просто приходила щомісяця в один і той же день.
А три роки тому у квартирі я побачила, що мій брат не один, а з дівчинкою, яку мені представив..
– Це Наталя, ми з нею зустрічаємося і тепер вона моя дівчина. Наталю, це – Оксана, моя рідна сестра. Пропоную вам випити чаю разом на кухні та краще познайомитися.
Минуло 6 місяців і вони вирішили одружилися, ще через один місяць, Наталка завагітніла.
Дізналася я про це від мами своєї невістки, яка запросила мене до себе на каву, а я вирішила поїхати.
Говорили про підготовку до весілля, але маму цікавило те, чи зможу я оплатити половину за свого брата.
– У нас нема батьків, але мій брат досить дорослий і зможе оплатити самостійно, якщо йому так важливо мати розкішне весілля. Я тільки подарунок йому зроблю, а давати гроші на святкування — ні.
Батько підхопив розмову:
– Ох, так, подарунок. Квартиру потрібно вже переоформляти, поки дитинка не народилася.
Я розгубилася і вирішила перепитати:
– Яку ще квартиру?
– Діти живуть у квартирі і не впевнені, що можуть там бути постійно, а так, як зовсім скоро у них з’явиться дитина, то потрібно робити все максимально серйозно, аби ви не змогли у потрібний для вас момент вигнати їх.
Я ще більше не розуміла, що відбувається:
– Я навіть не збиралася комусь дарувати свою квартиру, а переоформлювати не думала. Тому, вибачте, але я нічого такого не зроблю. Вони вже не маленькі нехай самі якось розв’язувати свої питання. Є кредити, є робота — можна придумати, якщо захотіти.
– Дивні, бо ваш максим приписаний у квартирі, а дитину можна прописати за місцем прописки батька, бо це елементарно. Чи ви рідного племінника хочете вигнати з дому?
Коли я вийшла від своїх нових родичів, то вирішила відразу зателефонувати до свого брата Максима, аби розпитати у нього за цю ситуацію, але він каже, що взагалі нічого не знає про це і він шокований такими новинами.
Та я розуміла, що це не правда, адже брат і його дружина 100% розраховували на мою квартиру, а коли я твердо сказала, що не віддам її, то навіть на своє весілля не запросили, а потім я навіть у свою квартиру потрапити не могла.
Звісно, я розлютилася на це все і теж не робила перших кроків до примирення.
Я все ж зателефонувала до Максима і попросила у нього з’їхати з квартири терміново.
За два місяці вони переїхали, але як виявилося усі ці 4 місяці, коли я не могла потрапити до свого житла, ця сімейка не оплачувала комунальних послуг.
Після того, мені Максим не дзвонив і не писав, а ось це його дзвінок:
– Оксано, мені потрібна твоя допомога. мене дружина вигнала з дому, я хочу трішки пожити в тебе.
Я не хотіла його більше впускати туди, тому відмовила.
А як вчинили б ви?