Коли моєму синові було 12 років трапилася прикра ситуація. Паат нагрубив матері, яка сильно образилася. Дружина навіть розплакалася через хамовитість хлопця. Бабуся й сестра намагалися йому пояснити, що так поводитися не можна. Проте жодні розмови в цій ситуації не допоможуть.
Я цілий тиждень не промовив ні слова про те, що трапилося, а потім покликав Паата на “чоловічу розмову”. Спочатку ми мовчки йшли парком, а потім я порушив тишу і сказав:
– Синку, мені потрібна твоя порада. Колись давно я закохався в дівчину. Ми з нею побралися і я пообіцяв їй, що завжди буду дбати про неї. Чи можу я дозволити комусь кривдити її?
– Ні, – впевнено відказав Паат.
– А ти також будеш дбати про свою дружину, коли вона у тебе з’явиться? – знову запитав я.
– Звичайно, – відповів син.
– Тоді скажи, що мені робити, якщо мій син образив мою кохану жінку? Пам’ятаєш, я ж пообіцяв їй дещо…
Хлопець не очікував такого повороту подій. Він замовк і поринув в роздуми. Заради цього я й затіяв цю розмову, адже в такі моменти формується свідомість людини.
– Ти повинен покарати мене, – зрештою сказав Паат.
– Я не хочу цього робити. Краще допоможи мені захищати наших жінок, гаразд?
– Гаразд, – згодився син.
– Тоді пора повертатися додому, але про наші чоловічі секрети ніхто не повинен знати.
А як ви ставитеся до такого методу виховання?