У мене є подруга Ірина. Вона заміжня, має двох діток. З першого погляду її життя здається казкою. Та дещо таки їй заважає відчувати щастя.
Перша дружина її чоловіка не має ні сорому, ні совісті. З Богданом вони вже давно розлучені, а таке відчуття наче вчора. Хоча колишня вже і сама вийшла заміж вдруге та заспокоїтись усе ще не може.
Як тільки у цієї особи з’являється новий привід для істерики, вона тут же телефонує. Коли діти від першого шлюбу приїжджають в гості, то зазвичай намагаються образити Ірину. Причому словами своєї матері.
Зазначу, що Богдан і Ірина познайомилися, коли обидва були вільними, тому ніяких зрад першій дружині не було.
Незрозуміло чому колишня так реагує. Богдан стабільно сплачує аліменти і часто бере дітей до себе. До речі малюки Ірини пречудово спілкуються зі своїми братами.
А ви що думаєте з цього приводу?