Я гадала, що у мене уже все є аби стати найщасливішою жінкою: коханий чоловік, двоє дітей хороша робота і красивий дім. Мені здавалося, що у мене найміцніша сім’я. Проте це була лише ілюзія. Рожеві окуляри розбилися склом всередину в один вечір.
Це був звичайний день. На вулиці було сонячно і я вирішила відвести дітей у парк. Поки сини гралися на майданчику, у мене з’явився час трохи відпочити на свіжому повітрі і почитати книжку. Не встигла я присісти як побачила свого чоловіка з іншою жінкою і дитиною. Це був шок. Вся річ у тому, що декілька днів тому мій благовірний поїхав у відрядження в інше місто. Принаймні він мені так сказав.
У мене земля пішла з під ніг. Та як він міг? Хто ця жінка? Не пам’ятаю як забрала дітей і ми разом дійшли додому, усе було наче в тумані. Як тільки сини заснули, я змогла нарешті розплакатися. Ці сльози були гіркі болючі. Згадала скільки “відряджень” він уже від’їздив.
Чому він так зі мною? Декілька годин я просто лежала і плекала, а потім відчула злість. Не хочу бути і далі ображеною, обманутою, забутою.
Зранку подзвонила мамі.
– Мамо, що мені робити? Він зрадив мене, нашу сім’ю.
– Доню, таке буває, нічого. Треба лише перетерпіти.
– Та як так, мамо? Чому я маю закривати очі на це? 
– Бо ви вже 10 років разом. У сім’ї буває всяке. У вас двоє дітей. Що з ними буде. Не гарячкуй, краще поговори з чоловіком, як тільки він повернеться додому.
– Добре мамо, я спробую.
Коли чоловік повернувся з відрядження, всередині мене вже все палало від злості. Я з порога йому сказала, що про все знаю. А він…Навіть не здивувався. Спокійно сказав, що у нього є друга сім’я. А в кінці нашої розмови ще й перепитав який подарунок я хочу на нашу річницю.
Мене вразила така поведінка, а чоловік навіть не збирався вибачатися. Він підійшов до мене і сказав:
– Ти єдина у мене кохана жінка. Так, у мене була інша. Вона завагітніла. Я ж не міг кинути дитину От тому так і вийшло. Цей зв’язок для мене немає ніякого значення, просто не хотів робити тобі боляче, тому і брехав про відрядження.
Я відштовхнула чоловіка від себе. Та як він міг? Не хочу не бачити, не чути.
Зрештою ми домовилися налагодити стосунки заради дітей. Та я не хочу.
Не знаю стати вільної жінкою напередодні десятирічної річниці шлюбу, чи зберегти цей союз.
А ви що думаєте з приводу цієї ситуації?