Оксана вже 7 років живе з чоловіком, дочкою та свекрухою. Таке співмешканство вони свого часу обрали свідомо. Мати свекрухи, Василини Іванівни, сильно хворіла і треба було допомогти її доглядати. Крім того, треба було підтримати і саму Василину Іванівну, адже їй було дуже важко. Оксана мала свою законну квартиру, але здавала її в оренду, а виручені кошти віддавала свекрусі, щоб та мала ще якийсь дохід, окрім невеличкої пенсії по інвалідності.
Жила сім’я дуже дружно. У Василини Іванівни та Оксани були чудові стосунки. Колишня повага та ввічливість переросли у щиру любов та теплоту, немов у матері з донькою. Проблем у них і в побуті не було, і Тараса, Оксанчиного чоловіка, вони теж не ділили. Мати залишалась матір’ю, а Оксана дружиною. Ділили вони між собою трикімнатну квартиру. В одній кімнаті жило подружжя, в другій – їхня дочка, а в третій – Василина Іванівна.
Квартиру цю свого часу залишила у спадок мати свекрухи як подяку за те, що її доглядали на старості років. А ще одну, однокімнатну квартиру, вона записала на другу свою дочку Ганну. Це було справедливо, оскільки Оксана і Тарас багато допомагали, в тому числі фінансово. Тому їм з Василиною Іванівною відійшла більша частка, адже і їх було більше. Та й Ганна Іванівна особливо за хворою мамою не доглядала, не до того їй було. А от розподіл майна вважала нечесним.
Нещодавно Ганна Іванівна прийшла в гості зі своїми донькою та зятем. Почала бідкатись, що їм тісно, а дочка вагітна. Почала намовляти сестру, щоб Вона переїжджала у її квартиру, невістка з сином у свою законну, а цю віддали їм з донькою та зятем. Казала, що так буде справедливо і всім буде комфортно, розповідала, з яким важким серцем віддаватиме свою квартиру, але ж так треба, що поробиш.
Оксана з Тарасом були в шоці від такої нахабності і такого цікавого плану дій. Звісно, що вони були проти такої нісенітниці і знали, що Василина Іванівна теж не підтримує подібних ідей.
Ось вже Ганна Іванівна збиралась йти і ще раз вирішила перепитати стосовно рішення сестри. Василина Іванівна категорично відмовила. Як мінімум, у неї є доросла онука, якій потрібен особистий простір, та й синові з дружиною потрібен свій куток, де вони можуть усамітнитись. Нахабна сестра обурилась та пішла.
За декілька днів Ганна виловила Оксану біля будинку і почала розповідати, яка ж вона гарна та добра молода жінка і що лише вона зможе їй допомогти, адже Василина дуже жадібна і зла, вона взагалі цю квартиру ледь не вкрала. Почала просити, щоб Оксана свою квартиру віддала її вагітній дочці Лізі.
Оксана здивувалась, що жінці вистачило наглості на такий вчинок, коротко відмовила та пішла додому. Досі її турбує запитання – от це ж дві рідні сестри, але як вони змогли вирости такими протилежностями?
А як би відреагували на таке прохання?