В Марти щасливе подружнє життя та двоє дітей, а от її старшій сестрі Світлані так в житті не пощастило. Жінка майже все життя прожила одиноко. Вона колись у юності мала стосунки, але виявилось, що той чоловік вже мав сім’ю. А коли виявилось, що Світлана вагітна, то цей чоловік просто пропав, залишивши їй невелику кількість грошей.
Настільки травмувала жінку ця ситуація, що вона навіть не змогла зібратись заради сина та надати йому належне виховання. Вона по суті віддала його під опіку бабусі, своєї мами. А сама почала жити своїм життям. Більшість часу проводила з подругами, десь гуляла.
Час ішов, Світлана почала переживати, що скоро їй виповниться 30, а вона досі сама. Через цей комплекс вона перестала спілкуватись зі своїми подругами і навіть почала вороже сприймати той факт, що у її сестри Марти є сім’я і що у неї все добре.
Та неочікувано для всіх Світлана зустріла чоловіка, коли їй виповнилось 49. Він був на рік молодший та у нього було двоє дітей від першого шлюбу. Синові було вже 24, а дочці 19. У Світлани та її нового обранця все було добре і невдовзі він запропонував їй вийти за нього заміж. Весілля вони вирішили відсвяткувати просто на 50-річчі в нареченої.
Переїхала новоспечена дружина до свого чоловіка у передмістя, де він жив зі своїми дітьми. У хаті в них був суцільний безлад, тому на плечі Світлани впало багато домашніх обов’язків. Тим більше, що чоловік був проти того, аби його дружина працювала. Він хотів, щоб вона займалась виключно господарством. А в господарстві там ще й було багато різної худоби, городи і все, що тільки можна собі уявити.
Діти до Світлани ставились погано, тож вона весь час мала завойовувати їхню прихильність та повагу. Але виходило в неї так собі. А поки вона намагалась налагодити контакт з новими родичами, то її рідний син вже зовсім віддалився. Проте йому було не звикати, адже його виховала бабуся.
Якось Марта прийшла до старшої сестри в гості і запитала, чи та щаслива у подружньому житті. Та сумно відповіла, що щаслива і похилила голову. Вона була одягнена у якийсь старий халат, волосся її покривала хустка, ніби вона якась бабуся. Все її життя тепер проходило у господарці та біля плити, а на вихідні та свята чоловік приводив друзів, які напивались до свинячого вереску. Ось така здійснилась у Світлани мрія, ось так вона хотіла стати щасливою дружиною.
А ви як вважаєте, воно було того варте?