Христина вже багато років заміжня, у них з чоловіком двоє дітей. Зі свекрухою стосунки теж гарні, часто ходять до неї всією сім’єю в гості, адже живуть вони у сусідніх районах. Раніше свекруха трохи допомагала з дітьми, хоч і працювала ще тоді на роботі.
Та от Христина почала помічати неприємну тенденцію. Кожного разу, коли вони приходили до мами чоловіка в гості, то саме Христині вічно попадався якийсь битий посуд. То якась тарілка або чашка надщерблена, миска підбита і все таке. Причому, що в інших членів родини посуд завжди був цілим, Христина принципово звернула на це увагу.
Свекруха завжди сама накривала на стіл, не любить, щоб в неї на кухні хазяйнували. Христина з донькою хіба деколи допомагали забрати посуд зі столу. Тобто ця ситуація з надщербленим посудом вже стала якоюсь закономірною.
Звісно, жінці було дуже неприємно, що весь час відбувається одне й те саме. Не хотілось шукати у цьому якийсь прихований зміст чи звинувачувати свекруху у недобрих намірах. Але дурні думки самі вже лізли в голову. Христина вже хотіла брати з собою свій посуд або просто перестати ходити туди в гості, але розуміла, що це виглядатиме дуже дивно і потягне за собою низку питань, образ та конфліктів.
Чоловік лише посміявся і сказав, що дружина собі щось накручує, бо то звичайний збіг обставин, а вона вже просто бачить те, чого нема. Але ж Христина розуміла, що вона не зійшла з розуму. Тому вона вирішила ризикнути і прямо запитала у свекрухи. Та лише вибачилась перед невісткою і сказала, що навмисне нічого не робить, адже в неї вже весь посуд старий, та й вона не добачає вже трохи.
Ось буквально недавно сімейство знову ходило до бабусі і ситуація повторилась. Тож Христину страшну мучить це питання і вона не знає, як їй реагувати та що вже собі думати.
А ви що думаєте про цю ситуацію?