Феміністичні постулати стають все дедалі популярнішими в нашому суспільстві. Якщо ж в західному світі лунають заклики до рівноправ’я обох гендерів та справедливий поділ сімейних обов’язків, то в поєднанні з нашим менталітетом ці твердження часто викривляються. Зокрема можна часто зустрічати чоловіків, які відмовляються забезпечувати дружин, адже вони вважають, що сімейний бюджет – це справа рук двох партнерів. При цьому під час спільного проживання такі чоловіки не поспішають розділяти сімейні обов’язки, як от прибирання, прання чи готування.
Зазвичай власні погляди на життя такі чоловіки демонструють вже на перших побаченнях, а от жінці залишається лише зрозуміти, чи збігаються їхні цінності і чи дійсно вона буде щаслива поруч з таким чоловіком.
До нас в редакцію “Думки навиворіт” нещодавно прийшов лист, у якому жінка ділиться своїм досвідом:
“Доброго дня, хотіла б дізнатися вашу думку щодо останньої ситуації!
Ходила недавно на побачення з чоловіком. Працюємо в одному бізнес-центрі, довго переглядалися в кав’ярні і в кафе, і от, нарешті, підійшов познайомитися. Йому 31, хоча має значно молодший вигляд, на вроду – симпатичний.
Гарно прогулялися, потім зайшли в кафе, замовила легкий салат і каву з невеликим десертом. Він собі взяв тільки каву. Поговорили, підійшов офіціант, запитав про рахунок. Зам’явся, подивився на мою реакцію і попросив розділити суму… Мене це не засмутило, триста гривень я в змозі заплатити за вечерю. Потім він одразу чкурнув проводити мене до машини.
Вчора покликав на тижні знову погуляти, погода гарна. Я не стала придумувати виправдань, а одразу йому відповіла, що більше зустрічатися не хочу. Дуууже здивувався, запитав, у чому справа. Через деякий час написав: “ох, точно, все через те, що я не заплатив”… а потім ще додав щось типу того, що “всі жінки – меркантильні”.
Що меркантильного в каві і салаті, не знаю, але якщо чоловік не платить на перших побаченнях, значить у нього або грошей немає, або принциповий жлоб, або у нього конвеєр з таких, як я.
Сьогодні знову пише, чи не передумала. Мабуть, вважає причину відмови не важливою. А мені чоловік, який ділить все навпіл, або ж маніпулятор точно не потрібний! Чи правильно я вчинила, що відмовила йому?”
Ось що думають з цього приводу інші користувачі:
- “А чому він повинен за вас платити? Чому не ви за нього?”
- “Все правильно зробили. Взагалі люди з початку намагаються показати свої найкращі сторони. А тут відразу таке жлобство. Що буде далі?”
- “Та все просто. Просто чоловіки порозумнішали. І навчилися ставити питання “Навіщо?” Навіщо більше заробляти в сім’ї і прагнути до кар’єрного росту, коли дружину може в будь-який момент може переклинити і вона піде, зруйнувавши сім’ю, забравши з собою дітей і половину майна, старанно заробленого чоловіком? Хочеш більшого – вперед! Працюй сама. І забезпечуй свої забаганки.”
- “А він нічого не винен. Не хотів платити, не треба було запрошувати. От і все.”
- “Хочуть все відразу, щоб як при патріархаті всі за них платили, забезпечували і водночас рівноправності, скоріше навіть привілеїв. При цьому ні за що не нести відповідальності. Дуже зручно.”
- “Платить той, хто запрошує. Я іноді подруг сама запрошую. Або чоловіка. Для різноманітності. Хоча я раніше на побаченнях завжди пропонувала заплатити, але якщо він погоджувався – це був привід задуматися.”
Чи правильно зробила жінка, вирішивши припинити спілкування з чоловіком?