Ксенія – молодша донька у сім’ї. Має вона старшу сестру Ольгу. Так повелось у їхній родині, що батьки завжди були прихильніші до старшої доньки. Мати їхня все життя усе вкладала в Олю – і морально, і матеріально. Вони разом залишились жити у селі, а Ксенія переїхала жити в місто. Так мама і опікала завжди свою старшу, допомагала їй з навчанням, з виплатою кредитів, пізніше – з навчанням її дітей. Ксенії довелось усього добиватись самій. Вона і не бідкалась, до слова, але материнської любові їй щиро бракувало.
Проте, любов любов’ю, а допомагати матері довелось саме молодшій донці. Вона регулярно їздила до мами в село, виконувала різноманітну роботу по дому, а та навіть про онуків не питала. Зате Олю та її дітей завзято оберігала від важкої праці. Матері вже аж 87, але вона себе не шкодує – вся її пенсія йде на допомогу Ользі та її сім’ї. Літня жінка вважає, що треба вкладати у своїх дітей. Але не у всіх.
Справа йшла до зими і виявилось, що у матері немає дров на зиму і купити нема на що. Ксенію обурило це, адже якби мама не віддавала всі гроші старшій донці, то цієї проблеми не виникло б. Та найдурніше в цій ситуації те, що мама тепер вважає святим обов’язком Ксенії, щоб та вирішила це питання або забрала її до себе зимувати. Чоловік Ксенії абсолютно чітко висловив свою позицію – якщо мама так любила і вкладала все в Олю, то там нехай плоди своєї любові і пожинає.
Ксенія, звісно, розуміла всю несправедливість ситуації та поділяла думку чоловіка. Але її гризло зсередини, адже як не крути – це мама. І хай там як, але відмовити їй у допомозі жінка не могла. Ось так і досі у ній боряться два демони і вона не може збагнути – як їй діяти у такій ситуації.
А що б ви порадили нашій героїні?