Наші стосунки з людиною, яка нас не варта припиняються тоді, коли ми починаємо себе любити. Як тільки ми згадуємо чого ми варті та чого ми насправді прагнемо, то туман перед нашими очима розвіюється і бачимо людину, яка біля нас, такою як вона є. Перестаємо її переоцінювати та вважати своєю долею.
Любов до себе – це те внутрішнє світло, яке сяє над найтемнішими стежками нашого життя. Ми маємо зрощувати та берегти цю любов, адже вона не дасть нам впасти. Ми ніколи не продамось та не зробимо для себе нічого шкідливого, якщо будемо відчувати власну важливість перед собою.
Дехто намагається вбити в нас нашу любов до себе. Випробовує її та штурхає нас з усіх сторін. Тому це те відчуття, яке треба берегти немов скарб і не дозволяти іншим нехтувати цим. Почуття власної гідності розвивається тоді, коли людина розуміє, що всі її мрії – здійсненні. А ті, хто переконував її у протилежному – це просто злі люди, які зневірились у собі та намагаються перешкоджати успіху інших.
Так, ми повинні любити і того, хто біля нас. Бути добрим і цінувати тих, хто добрий з нами. Але ніколи не можна перетворювати любов до когось на культ і забувати, що вам довіку жити зі своєю душею, тому ви маєте піклуватись про неї.
Коли ви розумієте, що відпускаєте людину, яка насправді вас не варта, то не страждайте, адже і страждань це не варте тим більше. Вчіться берегти себе та розмірковувати над тим, чого ви насправді потребуєте та як цього досягти. Не витрачайте свою дорогоцінну енергію на негатив та не розмінюйтесь на дрібниці. Ви у себе одні, тому щиро любіть себе та транслюйте цю любов у всесвіт.
А чи вмієте ви чути себе та любити?