Розлучення з чоловіком відбулося без істерики і сварок, спокійно і без сліз. Тому що бажання розлучитися було взаємним. Ми просто більше не кохали один одного і нічого нас не поєднувало. Але ми залишилися друзями. Просто пішли у вільне плавання. А потім я знайшла Максима…
З колишнім чоловіком ми розлучились через його зраду. Проте ми вирішили не робити з того трагедії, а тому мирно попрощались. Він вже створив нову родину і я справді щиро рада за нього. А от мені не щастило з чоловіками, я впадала у відчай. Проте пізніше я зустріла Максима.
Максим був дуже хорошим та вихованим. Він постійно задаровував мене подарунками, а тому моєму щастю не було меж! Так, як мої батьки в Іспанії, то я живу у місті сама, на квартирі. Якось я подумала, що краще для нас обох буде жити разом і почали спільне життя.
Зараз розумію, що через закоханості мій мозок був затуманений…
Одного ранку Максим зателефонував мені, сказав, що потрапив в аварію і йому терміново потрібні гроші. Я не роздумуючи скинула йому всі гроші з картки. І після цього він зник.Через кілька днів я передзвонила йому, але ніхто не відповів. А через тиждень Максим сам подзвонив і розповів, що до цього моменту лежав в лікарні і не міг відповісти. Ще сказав, що дуже вдячний мені. А я, як наївна дурочка, повірила йому. Після цього наші стосунки перейшли на інший рівень і я була впевнена, що тепер все точно буде добре.
Якось вночі мене терміново викликали на роботу у ветеринарну клініку. Я сказала про це коханому і поїхала. Через годину я зателефонувала йому і сказала, що раніше шостої ранку я не повернуся. Максим підняв мені настрій новиною: відповів, що йому сьогодні не потрібно на роботу і він прибере у квартирі, наведе лад.Коли я прийшла додому, двері були відчинені. З квартири винесли телевізор, планшет, золото, комп’ютер, ноутбук. Всі цінні речі. Максим обікрав мене! Я відразу подзвонила йому.
Він почав говорити, що зробив це не він, а його друзі, які вимагають від нього грошей. Він обіцяв і клявся, що поверне всі гроші. Я розуміла, що він знову мене обдурив!
Минуло трохи часу і я досі не вірю чоловіком. Батьки дзвонять до мене і питають про зятя, а не можу розповісти їм всієї правди. Невже я настільки наївна? Чому чоловіки такі жорстокі до мене? Як не могла бачити того, що він робить, я не знаю.
У суді виявилось, що він був одруженим і мав двох дітей. Я не одна постраждала у тій ситуації. Суд вже триває багато часу, а я досі не вірю людям, а, особливо, чоловікам.
Як мені пересилити свої сумніви і розчарування в людях?