Я вже довгий період часу живу в Чехії. На роботу я їжджу в чистому та комфортному транспорті, зі зручними сидіннями. Автобус завжди приїжджає вчасно, тому я можу спокійно спланувати свій графік.
Я проживаю в країні, де приблизно 60% населення не відвідує щотижня церкву і вважають себе атеїстами. Чехія славиться своїм автопромом і володіє відомими у цілому світі торговими марками.
На роботі мене поважають, не заставляють мене писати щотижневі звіти чи заповнювати «листи самооцінки», мені ніколи не доводилося щороку проходити атестацію або ж змагатися зі своїми колегами за підвищення чи добавку до зарплати.
У Чехії я вперше вийшла на сцену театру під час концерту нашої школи.
Я проводжу уроки в чудових та вихованих учнів, яких дуже поважаю та люблю.
Вулиці у моєму місті теж називаються чудово: «Липова», «Шкільна», «Курортна» і головна площа Миру.
Після роботи я не боюся ввечері повертатися додому.
Я із великим задоволенням щодня відкриваю для себе музику чеських композиторів.
Я маю право безкоштовно відвідувати семінари, майстер-класи, а головне – лише добровільно проходити підвищення кваліфікації. Наші збори з колегами завжди проходять весело.
Я можу гуляти парком і незнайомий мені учень може сказати мені «dobrý den».
Я отримую гідну та високу зарплату. Мою працю тут цінують та поважають.
Я можу подорожувати Європою, моя дитина з великою радістю відвідує щодня шкільні уроки.
Я живу у комфортному районі, з новими та чистими під’їздами, а також мені легко добиратися на роботу, бо є хороша транспортна розв’язка.
Я живу в країні, де кожен громадянин навчився правильно сортувати все сміття, а біля сміттєвих баків завжди чисто та немає поганого запаху.
Мені не доводиться стояти в довжелезних чергах на оплату комунальних послуг, а також не потрібно щомісяця знімати показання лічильників. Всі перерахунки робить компанія-постачальник.
Я знаю, що якщо мені стане погано, то за лічені хвилини приїде екстрена служба і нададуть мені якісну медичну допомогу.
В Україні мене переслідувала постійна депресія через:
- критично низьку зарплату.
- відчуття, що ти завжди комусь винен щось.
- немала можливості купувати собі якісний одяг, лише секонд.
- не мала змоги подорожувати.
- жахливий стан наших доріг.
- страшні та брудні маршрутки, які завжди переповнені людьми.
- хамства та агресії.
- занедбані прибудинкові території та під’їзди.
- поганого ставлення до мого сина в школі.
- несправедливий суд.
- відчуття незахищеності.
Нам постійно намагаються довести, що неважливо, в якому куточку світу ти проживаєш, тому що в будь-яку країну ти привозиш самого себе.
Тоді чому, тут я нарешті відчула себе повноцінною людиною?
Мені прикро, що люди, які проживають в моїй рідній країні, повинні виживати, а не просто насолоджуватися життям.
І розв’язують питання, які так і не приводять їх до щастя, на яке вони постійно очікують.
А ви погоджуєтеся з жінкою?