Природа і час – дві зброї, які не мають у собі ні каплі жалю. Вони йдуть і навіть не думають зупинятися, а разом об’єднавшись можуть зробити щось надзвичайно велике та грандіозне.
Вулкани, плющ, хвилі – хіба вони колись зупинялися просто так, бо цього хоче людина?
Уся природа навіть і не думає про те, що існує хтось або щось окрім неї.
Можливо, вона просто так карає людей які не добре думають перш ніж завдати природі шкоди.
І чому це дерево захотіло прорости саме у будинку на третьому поверсі?
Дерево просто заполонило храм.
Поле бою у часи Другої світової.
Дерево фініка вирішило, що так буде добре. Рости догори коренем – унікальність.
Старий корабель став садом.
А колись тут був чийсь бізнес, лунав дитячий сміх та розв’язувалися важливі питання – торговий центр перетворився на оазис.
Колись на цьому стадіоні збиралося чимало людей, а сьогодні тут починає жити тільки природа.
Плющ не знає меж. Він просто росте і забирає під себе все.
Це дерево приречене рости, адже потребує сонця.
На старій залізниці розрісся люпин. Справжня ніжність.
Будинок у якому ніхто не живе, окрім природи.
Місце трагедії заросло, а в пам’яті людини воно живе.
Загублена дитяча іграшка стала частинкою природи.
Замок у Франції. З роками він руйнується, але природа робить його ще вишуканішим.
Корабель, який давно давним покинули люди зажив по-новому.
Дерево потягнулося до прекрасного.
Стара залізниця, яку вже давно не використовують.
Титанік до і після.
Навіть у загубленого черевика розпочалося нове життя.
Хіба можна повірити у те, що тут вирувало життя?
Колись це був прекрасний готель зі своєю історією.
Цікаво, чому цей будинок покинули? Хто у ньому жив?
Просто дуже хочеться жити…
Мабуть, природа була проти того, аби тут щось будували.
Пам’ятник зруйнувало дерево, яке вирішило взяти його до себе у полон.
А як ви вважаєте: природа вміє мстити?
Напишіть нам у коментарях вашу думку стосовно цієї публікації. Якщо вона вам не сподобалась, нам теж цікаво, чому. Дуже дякуємо вам за вашу увагу і зворотній зв'язок!
