Ось і добігала сестра до розлучення. А тепер всі їй повинні, адже у неї ж дитина. І тут вона взялася за мене.
Я завжди хотіла мати дачу за містом, адже це такі зручності. Сім’я у мене невелика: чоловік і двоє синів. Мої сини вже вчаться в інших містах, тому особливої уваги від мене вже не потребують. Ми вирішили купити земельну ділянку за містом і збудувати там дачу. Проте усіх грошей нам не вистачило і якусь частину до неї доклали мої батьки.
Звичайно, що дача не була з новими ремонтами, проте була цілком нормальною для життя та існування. Проте ми помаленьку облаштовували там мангал, лазню і навіть басейн. Усе робили своїми силами.
Чоловік не дуже хоче вкладати гроші в дачу, проте все-таки допомагає мені. Я планую її зробити у вигляді невеличкого особнячка, щоб можна було приїздити на вихідні.
У свої вихідні я стараюсь їздити на дачу, адже там повітря чисте і робота завжди знайдеться. Варто нам з чоловіком від’їхати кілька кілометрів від дому, як його вже викликали на роботу. У нього дуже серйозна робота, тому якось так. Я поїхала сама, на власному авто.
Коли я відкрила браму, щоб заїхати на подвір’я, то помітила, що на шнурочку для речей висить костюмчик моєї племінниці. Я дуже здивувалась і підійшла до дверей – зачинено. Постукала – моя рідна сестра відкрила двері.
– А ти що без попередження? – невдоволено запитала вона.
– А нічого, що я до себе на дачу приїхала? Може, мені у тебе ще й дозвіл сісти за кермо моєї машини питати? – не втрималася я.
Скажу Вам так, з сестрою у мене досить прохолодні стосунки. Ми не часто могли поговорити як рідні. Тим більше вона нещодавно розлучилась з чоловіком за власною виною, тому вся родина з нею не дуже спілкується. Вона гарна і симпатична жінка, але шукає легкої долі і таких самих легких грошей.
– З чого це до себе? Тобі її батьки купили, значить я маю повне право тут перебувати! І взагалі, ти мені половину вартості повинна – на себе дачку оформила, я потім її в спадок не отримаю. Значить, з тебе половина зараз! А поки ти мені гроші не віддаси, я тут житиму. – заявила мені нахабна сестра.
– Ти що дійсно тут жити зібралася? Без води, світла і газу? Тобі дочку не шкода? Що вона буде цілими днями робити?
– Ти все проведеш – знизала вона плечима і пішла в будинок. – Я з мамою посварилася. Йти мені все одно нікуди.
Я пройшла слідом: Посеред хати на підлозі лежав надувний матрац, поруч валялися іграшки. А моя племінниця зосереджено знімала павутину зі стін.
– З тебе ще за прибирання належить. Давай, іди звідси! – вона простягнула до мене руку долонею вгору.
– Це ти іди звідси, дитині тут не місце! – рознервована винесла я свій вердикт.
– Не піду. І що ти зробиш? Силою виставиш з малою дитиною на руках? – знущалася сестра.
– Ні. До органів опіки з’їжджу. Зараз пару фотографій зроблю і їм покажу. Впевнена, сюди вони примчаться на надзвуковий швидкості. – знизала плечима я. Що-що, а позбавлятися дочки, вірніше аліментів, що платив на дочку колишній чоловік сестри, їй не хотілося.
Вилаявши мене добірними словами, сестра скомандувала:
– Добре, вмовила. У місто нас вези. Мала, збирайся! – відповіла сестра.
Я здала сестру мамі з рук на руки. Вона всю дорогу вимагала з мене гроші за половину дачі. Дуже шкодую, що не висадила її де-небудь посеред поля. Тепер вона буде жити в мами. Ну а, що нехай шукає собі роботу, а племінниця хоч нормальне дитинство буде мати.
От так я зіпсувала собі вихідний день! Мама каже, що мені не варто було сваритись з сестрою, адже ми все-таки рідні, проте я не дуже хотіла її слухати. Ось так буває, що хочеш зробити дачу для всієї родини, а ще якісь сварки виникають.
Що б Ви зробили в такій ситуації?