Ця історія доводить, що не варто робити поспішних висновків щодо своїх рідних. Довіряйте своїм близьким та відсіюйте погані думки.
Оленка варила борщ та дивилась у вікно. Вона роздумувала над своїм життям, згадувала студентські роки та просто раділа обідньому сонечку. Думками вона була зі своїм чоловіком Славіком: думала як він там їздить на своїй вантажівці.
Останнім часом Олена була занепокоєна своїм чоловіком, адже він постійно затримувався на роботі. На всі питання дружини Славік завжди знаходив виправдання. він постійно допомагав своїм друзям, міг навіть на вихідних знайти собі додаткову роботу. Але Славік був дуже працьовитим і завжди приносив гроші до хати. Проте Оленка переживала, щоб Славік їй не зраджував.
Оленка вирішила відкинути дурні думки та сіла на лавку на подвір’ї. Як раптом вона почала як за брамою кличе її баба Ганя: “Олено! Олено!” – почувся по той бік паркану скрипучий старечий голос. “Йду!” – відгукнулася Оленка, відкривши хвіртку вона побачила там Бабу Ганю, яка була сильно розлючена.
“Олено, – сказала баба Ганя, – забери Христа ради своє чудо від моєї Наталочки, інакше чекай біди! Ні до чого він там, додому хай іде.”
Так ось де тепер Славік пропадає! У Наталки вдома.
Наталя – онучка баби Гані, жила одна, було їй років двадцять п’ять, миловидна блондинка, з милими ямочками на щоках, сміхотлива і в міру пухкенька. Оленка закрила хвіртку вже не звертаючи уваги на стару. Одна справа підозрювати, а інше знати напевно. Тільки зараз зрозуміла вона, як блаженно було її незнання.
Оленка почала думати про зраду чоловіка. Вона намагалась знайти причини, але таки знайшла відповідь. Оленка мала колись довге гарне волосся, але довелось обрізати, бо не зручно працювати. Завжди гарно вдягалась, бо жила у місті, коли вчилась, а тепер робочий одяг. Зрозуміло чому Славік може зраджувати. Наталя – гарна, молода і доглянута і господарки вона має не багато, тому має чудовий вигляд.
“Ось і все, – думала вона, – короткий жіночий шлях, тепер треба посунутися і поступися місцем іншій!”
Раптово Оленка стала така зла, що почала виливати борщ собаці, а іншу їжу з холодильника викинула. Нові речі Славіка постелила на подвір’ї, там де завжди було болото. Мотоцикл облила рожевою фарбою.
У цей момент баба Ганя знову стояла біля брами:
“Оленко, ну ти чого не йдеш? – кричала вона, – Забирай скоріше свого пса! Він до Наталі в курник заліз, яйця прям зі шкаралупою жере, курей ганяє! Піди швидше!”
Оленка повільно відкрила хвіртку, здивовано дивлячись на Бабу Ганю запитала: “А що, А що там мій Славко робить?”.
“Так при чому тут Славко! – розлютилася старенька, – Пес ваш у Наталі моєї біди накоїв! А сама вона недавно в місто помчала, мене попросила доглянути за будинком, а тут псяка ваша бешкетує!”
Оленка забрала свого пса та почала плакати. Як вона так могла подумати на свого коханого? Звідки у неї стільки невпевненості у собі?
Славік прийшов з роботи втомлений, вдома не було нічого їсти, а Оленка плакала у вітальні. Він спокійно спитав дружини що таке трапилось, а Оленка відповіла: “Я тебе просто дуже люблю!”.
Тож не робіть поспішних висновків щодо людей, які є важливими у Вашому житті.
Чи була у Вас схожа ситуація?